Чотири «інопланетні» акули: що знайшли біля узбережжя США

Дослідник дикої природи Форрест Галанте разом із командою вирушив від Південної Каліфорнії до узбережжя Мексиканської затоки, Флоридських Кісів та Нової Англії в пошуках найрідкісніших акул. За його словами, у США мешкає понад 100 видів — від крихітних ліхтарних акул до велетнів завбільшки з автобус.

Першою ціллю стала акула-роздувач біля Південної Каліфорнії. Цей вид має унікальні очі з нічним баченням і здатен збільшувати тіло вдвічі, щоб відлякувати хижаків. Під час дослідження з’ясувалося, що акули-роздувачі світяться в темряві завдяки біолюмінесценції — білку в шкірі, який дозволяє їм спілкуватися в малосвітлих водах. Вони можуть жити на глибині до 450 метрів, але часто трапляються на мілководді, тому рибалки можуть випадково їх виловити.

На відміну від більшості акул, акула-роздувач не потребує постійного руху: вона завмирає на дні, використовуючи ротовий насос для дихання. Це дозволяє їй годинами ховатися в скелястих печерах. Також учені знайшли бурштиновий мішечок розміром з долоню — ікринку, у якій живе дитинча. Воно залишається на дні від 9 до 12 місяців перед вилупленням. На череві акули є пухка шкіра, яка допомагає їй збільшуватися та застрягати в скелях, захищаючись від хижаків. Фахівці порівнюють її з рибою-фугою серед акул.

Далі дослідники шукали акулу-молота в Луїзіані, яка, як вважається, здатна до клонування. Біля Флоридських Кісів вони переслідували майже вимерлу дрібнозубу пилорилу — її дзьоб завдовжки близько метра нагадує бензопилу.

Ці відкриття показують, наскільки різноманітним і маловивченим є підводний світ. Для звичайних людей це означає, що під час риболовлі або відпочинку на узбережжі можна зіткнутися з видами, які раніше вважалися рідкісними або вимерлими. Водночас здатність акул до біолюмінесценції та клонування відкриває нові горизонти для науки — від вивчення комунікації тварин до пошуку біомедичних застосувань.

Наслідки для екосистеми: поява таких видів свідчить про те, що океан зберігає більше таємниць, ніж ми думаємо, а їхнє вивчення може допомогти зберегти біорізноманіття. Для України, яка має вихід до Чорного моря, ці дослідження нагадують про важливість моніторингу власних водних ресурсів.