Балістика по Києву: чому знищення пускових установок стало ключовою задачею

Про це розповів Анатолій Храпчинський, директор з розвитку оборонного підприємства та офіцер Повітряних сил у резерві. За його словами, Сили оборони вже зривали масовані обстріли, коли противник готував запуски з установок, розміщених неподалік уздовж кордону з Україною.

Головне обмеження тут — не техніка, а політика. Використання західної зброї для ударів по позиціях на території Росії потребує дозволу міжнародних партнерів. Серед наявного арсеналу для оперативної роботи по рубежах розгортання Храпчинський називає ракети ATACMS та протирадіолокаційні HARM-88. Саме час їхнього підльоту дозволяє влучити в ціль на ділянці, де установка ще не встигла виконати запуск. Не менш важливий складник — оперативні розвідувальні дані з координатами цілі. Тож результат залежить не лише від українських розрахунків, а й від взаємодії із союзниками.

Окремо експерт прокоментував розмови про нібито 200 ракет по Києву за одну атаку. За його оцінкою, росіяни орієнтуються на кількість засобів протиповітряної оборони, що прикривають столицю, і розуміють, як навантажити цю систему. "Саме тому ворог розгортає на різних напрямках з різним азімутом [пускові установки] для того, щоби розтягнути спроможності наших систем протиповітної оборони і перевантажити обчислювані засоби, аби ускладнювати перехоплення балістичних ракет", — пояснив він. В Україні також розуміють, скільки ракет може бути запущено, якщо розгортається від 10 до 16 пускових установок.

Логіка противника при цьому змінюється. Якщо позицію, з якої вже стався запуск, викрито, він не чекатиме, поки підвезуть інші засоби, аби не дати можливості уразити установки — не обов'язково тими ж ATACMS чи HARM. "Тому відповідно треба казати про те, що ворог буде передислоковувати або буде мати точні ділянки, на які він виїжджає, відстрілюється і повертається. Тому, великих залпів не буде, але водночас, ми бачимо, яка середня кількість балістиків летить по Києву за один масований удар. Тобто, це від 20 до 36 ракет", — зазначив Храпчинський.

Що це означає на практиці? По-перше, захист столиці дедалі більше залежить від ударів по джерелу загрози, а не лише від перехоплення в повітрі. По-друге, критичною стає швидкість: і розвідданих, і рішень, і самого удару. По-третє, на перший план виходить розвиток власних спроможностей. "І відповідно, а це теж ключове питання щодо нашого суверенітету, власних можливостей створювати системи, які можуть перехоплювати балістичні ракети", — наголосив експерт.

Певні результати вже є. 23 серпня президент Володимир Зеленський повідомив, що Сили оборони уразили пускову установку ОТРК "Іскандер" поблизу українського кордону. А Генеральний штаб ЗСУ заявив про ураження двох пускових установок зенітного ракетного комплексу С-400 у районі Вигоничів Брянської області — саме з таких установок росіяни обстрілюють Київ.

Отже, ключ до безпеки міст лежить у трьох площинах одночасно: дозволи партнерів на удари по території Росії, швидкість розвідки й реакції та власні протибалістичні розробки. Без жодної з них навантаження на ППО залишатиметься надмірним.