Субота, 21 липня

Сотні новин про неочікуване вбивство Аркадія Бабченка, ще більше – про його раптове «воскресіння», жарти від користувачів мережі та незліченна кількість дописів у Facebook – це те, що відбувалося з нами за останній тиждень. Однак на цьому увага до спецоперації СБУ не припинилась: журналісти заявляють, що їх використали та обманули, а закордонна преса дає негативні оцінки діяльності українських спецслужб. Opinion дізнався, наскільки справедливо у центрі уваги опинилось питання недовіри до медіа, чи дійсно «справа Бабченка» підірвала довіру до журналістів, якими можуть бути наслідки спецоперації та чи зміниться ставлення до України за кордоном.

Чи справедливо питання недовіри до ЗМІ та держорганів опинилось у фокусі останніх дискусій?

У коментарі для Opinion заступник міністра інформаційної політики України Дмитро Золотухін наголосив, що наразі практично всі ЗМІ сфокусовані на проблемі недовіри до медіа та державних органів, у той час як набагато важливішим є дізнатися, хто насправді замовив вбивство Аркадія Бабченка. Експерт наголосив: комунікаційна робота правоохоронних органів дійсно нерідко залишає бажати кращого, але варто розуміти, що цього разу було врятовано життя людини, а це, відповідно до Європейської конвенції, є найвищою цінністю.

«Мене неймовірно бентежить той факт, що абсолютно всі без винятку медіа і журналісти в цей момент опікуються виключно питаннями довіри-недовіри до держави, один до одного, до себе самих тощо. Водночас ніхто з них не працює над питаннями, хто ж насправді замовив убивство колеги-журналіста.

Дійсно, питання довіри до вітчизняної спецслужби є дуже важливим. Але для того й існує журналістська професія, щоб боротися за встановлення фактів та віднайдення правди. Обвинувачений Герман у процесі офіційного відкритого засідання назвав прізвища й надав факти. Це не СБУ назвало прізвище Пивоварника, а саме сторона захисту. Попри цей факт ніхто з журналістів не досліджує його біографію, його зв’язки з Дєєвим та Скіпальським, його зв’язки з російським бізнесом і депутатом Держдуми.

Необхідно визнати, і я про це багато разів говорив, що комунікаційна частина роботи українських правоохоронців часто залишає бажати кращого. І, зокрема, мій обов’язок це змінити, над чим я і працюю. Але Європейська конвенція про права людини говорить, що життя людини є найвищою цінністю! І зараз життя людини, чоловіка і батька, було врятоване», – коментує Дмитро Золотухін.

Заступник міністра інформаційної політики також нагадав, що сьогодні проти України ведеться гібридна війна, а тому спецслужби не просто мають право, але й зобовязані проводити спеціальні операції. І нерозголошення їхніх деталей може стати єдиною можливістю на порятунок не тільки людського життя, а й незалежності України.

«Окремі наші партнери, що нас підтримують, дійсно були збентежені діями української влади в процесі цієї операції. І необхідно докласти усіх зусиль, щоб переконатися в тому, що вони знають і розуміють усі деталі та нюанси того, що відбулося. Але є й ті, хто спочатку критикував Україну за те, що допустили вбивство журналіста, а потім критикував за те, що не допустили. Особливо цинічними були заяви представників міжнародних організацій про те, що Бабченко мав переховуватися, винаймати охорону, наражати своє життя на небезпеку, але в жодному разі не співпрацювати з правоохоронними органами.

В умовах гібридної війни, яка ведеться проти України, спецслужби не тільки можуть, а й зобов’язані проводити спеціальні операції. Нерозголошення їхніх подробиць – це єдина можливість врятувати людські життя і незалежність України. Однак, звісно, в процесі здійснення необхідно враховувати всі аспекти можливих комунікаційних і політичних наслідків. І над цим нам треба ще багато працювати», – ідеться у коментарі.

Чи дійсно спецоперація СБУ підірвала довіру до українських журналістів?

Політичний оглядач Олексій Мінаков, розмірковуючи над цим питанням, зазначив, що спецоперація СБУ не змінила рівень довіри до ЗМІ, оскільки і до цього практично кожен другий українець не довіряв журналістам. Причини такої зневіри доволі прості: поширення фейкової інформації, замовних матеріалів і заангажованість ЗМІ через їхніх власників.

«Те, що мертве, померти не може. А якщо серйозно, то і без інсценування СБУ довіра українців до ЗМІ – як до інтернет-ЗМІ, так і до національних телеканалів – була трохи більше 50 %. Іншими словами, кожен другий українець не довіряє журналістам. Геббельс не став би видатним пропагандистом у сучасних українських реаліях. Поширення фейків, “джинси“, заангажованість ЗМІ через власників-олігархів – все це підриває довіру і формує відносно критичне ставлення до інформації. Тож інсценування СБУ не міняє погоди на цьому медіаболоті», – пояснив Opinion Олексій Мінаков.

Підтримала думку політичного оглядача й Алла Бойко, докторка філологічних наук, професорка Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. На її переконання, і до спецоперації СБУ журналісти дозволяли собі поширювати неправдиву інформацію, підміняти інформацію пропагандою, подекуди навіть проповідуючи «рускій мір». Однак і аудиторія все це розуміє, через що і вибудовується зневага та недовіра до ЗМІ.

«А чи до цього випадку з Аркадієм Бабченком журналісти, редакційні колективи газет, журналів, телерадіостудій завжди говорили і писали правду? І ніхто не підміняв інформацію пропагандою? Немає у нас медівників, які відверто маніпулюють інформацією, а отже, і суспільною думкою? І в країні, на яку напав агресор, не ведеться інформаційна війна з екранів телевізорів та радіоефірів, які функціонують в інформаційному просторі України? Чи деякі викладачі журналістики не проповідують “рускій мір“ із його українофобіями і відвертим націоналізмом? Невже серйозно журналісти думають, що аудиторія цього не розуміє? Розуміє, не майте сумнівів. Тому й така зневага до деяких представників ЗМІ та недовіра, тому й відбувається падіння накладів друкованих видань; глядачі та слухачі ігнорують теле-, радіопрограми, інтернет-сайти.

Так, у цьому випадку журналістів ввели в оману державні органи (чи вперше? чи в останнє?). Це некрасиво, не дуже етично. Але спецслужби мають свою роботу. І є ще наївні, які думають, що служби безпеки будь-якої країни мають доповідати всім і кожному про свої методи? От зараз вони вибрали такий. Не найкращий? Може, й так. Але, як виявилося, дієвий – вдалося зберегти життя багатьом. Принаймні так сказали представники СБУ», – розповіла Opinion Алла Бойко.

Політичний консультант Микола Спірідонов також вважає, що останні події довкола спецоперації СБУ та їхнє висвітлення українськими ЗМІ ніяк не збільшило довіру до вітчизняних журналістів, навіть навпаки: продемонструвало, що вони не вміють належним чином працювати з інформацією. На підкріплення цієї тези Микола Спірідонов додає, що сумніви стосовно правдивості світлини з нібито вбитим журналістом неодноразово висловлювали медики, однак це залишилося поза увагою працівників медіа.

«Жодним чином воно не збільшило довіру до журналістів, тому що стало зрозуміло, що журналісти, на жаль, або не вміють, або не хочуть перевіряти інформацію, адже одразу вбивство Бабченка сприйняли як аксіому й обговорювали практично на всіх телеканалах. Відповідно, пересічним українцям стало зрозуміло: якщо журналістам закинути якусь тезу, то вони цього навіть не перевіряють, а одразу несуть в маси. Тому й довіра до професійності працівників ЗМІ, м’яко кажучи, не зросла. З іншого боку, я не думаю, що це катастрофічний удар, оскільки пройде час, і все ж таки це забудеться. Однак була низка нестиковок, на які журналісти уваги не звернули. Наприклад, це фото, яке обійшло соціальні мережі (фото «вбитого» Аркадія Бабченка – прим. авт.). Медики говорили, що кров виглядає не так. Але на це уваги не звернули. До того ж серед деяких політичних експертів також були підозри стосовно того, але якби вони почали це висловлювати до “воскресіння“ Бабченка, то їх могли б навіть звинуватити у зриві спецоперації», – прокоментував для нашого видання експерт.

Схожої позиції дотримується і журналіст Роман Реведжук. З його точки зору, тенденція недовіри до журналістів тільки зростає, і з такими темпами Україна ризикує стати флагманом руйнації журналістики як такої.

«А хтось винуватий у тупості “гінців за сенсаціями“, котрі викладають в ефір неперевірені речі? Це свідчить про непрофесійність і абсолютне дилетантство. Немає в Україні журналістики. Немає й не буде, поки не буде введено санкцій за жовтуху, джинсу та різного роду фейки. І про яку довіру можна говорити, коли українське суспільство давно перестало довіряти ЗМІ? Ця тенденція недовіри тільки зростає. З такими темпами ми ризикуємо стати флагманом у руйнації журналістики як такої. Немає медіаринку, немає розвитку, хороший журналіст – бідний журналіст. Незалежних можна на пальцях перерахувати. Треба проводити реформи не тільки в державі, а й у галузі журналістики зокрема», – ідеться у коментарі для Opinion.

Натомість психолог і аналітик Ігор Лубківський запевнив Opinion, що загрози щодо втрати довіри до журналістів насправді немає, оскільки серед українців, на думку експерта, переважає цілком адекватне ставлення до представників медіа. Йдеться не про цілковиту довіру до кожної новини, а про здатність споживачів інформації порівнювати різні джерела.

«Навряд чи варто звинувачувати ЗМІ. Можливо, вони відреагували й занадто емоційно, але після нерозслідуваних вбивств Шеремета, Бузини і ще низки резонансних випадків тільки за останні роки іншої реакції годі було чекати. Тож, скоріше, то нашими ЗМІ зманіпулювали, ніж вони в чомусь винні. Щодо того, що українці втратять довіру до ЗМІ – то ні, такої загрози немає. У наших громадян загалом цілком адекватне ставлення до наших журналістів. Ніхто ніколи особливо не вірить якійсь окремо взятій інформації, але, на щастя, ми маємо ту свободу і той вибір, яких немає в Росії. Можна увімкнути інший телеканал, можна спробувати пошукати новину в інтернеті, можна знайти коментарі спеціалістів у соціальних мережах. Тож у цьому разі реакція, я думаю, буде здебільшого така, що журналістів так само “розвели“, як і звичайних громадян – не більше того», – переконаний Ігор Лубківський.

Якими можуть бути наслідки цього інсценування, окрім збереження життя Аркадія та інших осіб зі «списку»?

Політичний оглядач Олексій Мінаков переконаний, що насправді «список», довкола якого розгортається все більше дискусій, виглядає фейковим, адже в офіційних заявах змінювалася кількість осіб, а деякі імена навіть були переплутані.

«Передусім, це ще велике питання, наскільки реальний і правдивий список і чи не штучно створений він. Скажу прямо: виглядає фейком. Адже спочатку генпрокурор говорив про “близько 30 осіб“, а потім список раптово виріс до 47 осіб. Не кажучи вже про деяких осіб у списку, наявність яких там виглядає, м’яко кажучи, дивною. Очевидно, список готувався нашвидкуруч, бо навіть Братущака написали з іменем Олександр замість Олексія. Тому про яке збереження життя комусь, крім Бабченка, йдеться – не зрозуміло. Ця ситуація дійсно підриває довіру до правоохоронних органів, які під впливом деяких політичних сил перетворили спецоперацію на дешевий цирк», – наголосив Олексій Мінаков.

Політичний консультант Микола Спірідонов вважає, що інсценування СБУ здатне зменшити рівень довіри між журналістами, державними органами та українцями. Адже на прикладі «вбивства» Аркадія Бабченка ми побачили, що навіть заяви офіційних осіб не завжди варто сприймати за істину та аксіому. Також експерт висловив сумніви щодо того, що «список» з’явився саме внаслідок інсценування вбивства.

«Як мінімум журналісти, як і політичні експерти, будуть більш ретельно перевіряти інформацію. Наприклад, сьогодні повідомлять, що, умовно, когось вбили. У такій ситуації при зверненні до експертів першою буде думка: а чи справді цей хтось вбитий, чи це якась спецоперація? Адже за умовчанням вважається, що якщо якусь інформацію підтверджують офіційні особи (наприклад, як це зробив прем’єр-міністр), то інформація = аксіома. А тут ми побачили, що перші особи держави це підтверджують, тоді як ця інформація не відповідає дійсності. Тобто держоргани, журналісти, українці загалом, звичайно, будуть менше один одному довіряти.

Щодо інших осіб зі списку: немає впевненості, що саме це вберегло осіб зі “списку“, адже не видно причинно-наслідкового зв’язку, що саме після того, як було інсценовано вбивство Бабченка, з’явився цей список», – зазначає експерт.

Наскільки потрібною та обґрунтованою була саме така стратегія дій СБУ?

Юрій Шуліпа, директор Інституту національної політики, пояснив журналістам Opinion, що подібна стратегія була обрана Службою безпеки України задля документального фіксування зворотного зв’язку з Москвою.

«Сенс проведеної спецоперації СБУ полягав не тільки у порятунку життя Аркадія Бабченка та інших 47 журналістів, що потрапили до розстрільного списку, але і в тому, щоб закріпити докази того, що замовником цих особливо тяжких злочинів на території України є політичне керівництво Росії. Подібна тактика використовується багатьма спецслужбами різних країн для повного та якісного розкриття та розслідування окремих категорій злочинів.

Ймовірно, обрана тактика СБУ обумовлювалася тим, що серед замовників цих страшних злочинів з боку політичного керівництва Росії, зокрема російського Головного управління Міністерства оборони (орган зовнішньої розвідки Росії), безпосереднього організатора різноманітних особливо тяжких терористичних злочинів до України, не було особливої довіри до організаторів і виконань цього злочину на території України. Організатори та виконавці вбивства Аркадія Бабченка та інших 47 журналістів могли після отримання грошей із Росії просто відмовитися від вчинення злочинів. А оскільки Аркадій Бабченко є публічною особою, відомою не тільки в Росії, в Україні, але і в інших країнах, то вбивство людини такого рівня завжди набуває публічного розголосу. Тому для документального фіксування зворотного зв’язку з Москвою була обрана тактика публічного розголосу вчиненого “вбивства“», – міркує Юрій Шуліпа.

Олександр Вербицький, політичний консультант, підкреслив, що сперечатися зі стратегією СБУ доволі складно, оскільки ця служба має власні методики та форми роботи. Тому особливого сенсу обговорювати дії СБУ немає: оцінку дає насамперед стан національної безпеки.

«Со стратегией СБУ спорить сложно, так как это специальная служба, подчиняющаяся особому законодательству, имеющая собственные методики и формы работы. Обсуждать действия СБУ в публичной плоскости не имеет особого смысла, так как оценку дает прежде всего состояние национальной безопасности. Что могут сказать по этому поводу журналисты? Почти ничего, кроме собственных эмоций, рефлексии и того, что почерпнули из детективных произведений. Хорошо по этому поводу высказался мэр Киева Виталий Кличко в интервью газете Bild: “Конечно, это было необычное действие, но, если это было возможно, тогда это было необходимо и правильно“», – прокоментував для Opinion Олександр Вербицький.

Чи здатне інсценування СБУ змінити ставлення до України з боку інших країн?

Після раптового «воскресіння» Аркадія Бабченка чимала кількість авторитетних закордонних видань негативно відгукнулася щодо спецоперації СБУ. А тому питання довіри та ставлення до України за кордоном є доволі актуальним. Так, на переконання Олексія Мінакова, останні події завдали чималого удару по іміджу нашої країни на міжнародній арені.

«Безумовно, це удар по іміджу України на міжнародній арені. Просто уявіть собі будь-якого західного дипломата чи політика, який читає інформацію про те, що в Україні вбили російського журналіста і винна Росія, потім виявляється, що це спецоперація СБУ і журналіст живий, але генпрокурор чомусь на прес-брифінгу критикує політичних опонентів, які не мають стосунку до спецопераці. Далі “вбивця“ заявляє про себе, але СБУ каже, що то фейк, а потім вибачається і каже, що все ж таки то дійсно “вбивця“, який звертався до СБУ. Далі генпрокурор плутається зі списком потенційних жертв – то 30, то 47. Після цього трешового потоку інформації зрозуміло одне – що нічого не зрозуміло. Звичайно, це кидає тінь на всю спецоперацію і загалом на українську державу», – вважає експерт.

З імовірністю негативних наслідків погоджується політичний консультант Микола Спірідонов. На його думку, внаслідок спецоперації СБУ чимало міжнародних інституцій та політиків були пошиті в дурні, а тому в разі реальних вбивств до такої інформації за кордоном будуть ставитися з чималою недовірою, а сама реакція буде доволі сповільненою.

«Наприклад, президент Німеччини приїжджав Україну і змушений був коментувати вбивство Бабченка, тобто його пошили в дурні. Було дуже багато повідомлень міжнародних політиків, інституцій – виходить, вони теж пошиті в дурні. Це означає, що якщо в Україні вб’ють ще когось із відомих осіб (на жаль, це неминуча ситуація), то, відповідно, міжнародні інституції як мінімум будуть давати сповільнену реакцію. Адже вони вже знатимуть, що в нас може збрехати прем’єр-міністр, можуть збрехати очільники силових органів, через це вони будуть кілька днів чекати та перевіряти інформацію, аби хоча б висловити співчуття. А за кілька днів ці співчуття можуть виявитися вже неактуальними. Тобто ми отримаємо більш сповільнену реакцію, і на події реагуватимуть із меншою довірою», – підсумував Микола Спірідонов.

Чи постраждала комунікаційна репутація України?

Сергій Ніжинський, голова ГО «Союз експертів з боротьби з корупцією» та член виконкому «Української асоціації прокурорів», переконаний, що до спецоперації варто було залучити не лише професійних комунікаторів з України, але й із Британії, аби створити представлення цієї ситуації з іншого ракурсу. Головною ж комунікаційною метою Сергій Ніжинський вважає необхідність донести всім, що такі дії були не способом подратувати ворога, а інструментом попередження терактів і злочинів.

«Для мене чуттєвим питанням залишається ця ситуація в контексті інформаційної війни з Україною та комунікаційна репутація. В жодному разі не ця спецоперація. Впевнений, що потрібно було залучити професійних комунікаторів як із України, так і з Британії (які займаються комунікаційною стратегією України) для представлення цієї ситуації з іншого ракурсу. Зі слів Голови СБУ: “А тепер, Аркадій – в студію“, та коли листок доповіді падає на підлогу в генерального прокурора, а голова СБУ підіймає з підлоги для нього – це викликало у моїх колег із правоохоронних органів здивування.

Я погоджуюся також з екс-головою Пентагону, який зазначив, що тепер кожна подібна дія СБУ чи ГПУ може ставити під сумнів інші відео та заяви. Те, що британські та ЗМІ США це ковтнули і з незручних антиукраїнських питань виводили на позитивний рівень, не означає сприйняття цієї ситуації, а, скоріше, захист своєї позиції раніше щодо України. Мене особисто занепокоїв факт, що прем’єр-міністр України висловив співчуття відразу, а президент мовчав, тобто виходить, що був у курсі справ.

Подібних випадків я не пригадую навіть в Європі та США, крім ситуацій, коли після 2 років подібне виявлялося з деякими потерпілими у резонансних вбивствах. Але це за 2 роки. Впевнений, що у новоствореному органі, що відповідатиме за слідство, ДБР, будуть вивчати цей кейс як приклад того, що треба робити, а чого не треба робити. На мій погляд, головне з точки зору комунікації – донести всім, що Україна не дратує ворога цими діями, а навпаки, попереджує теракти та злочини. Тому дуже важливо, щоб слідчі та оперативники займалися своєю роботою, а міжнародні комунікатори займалися висвітленням цієї ситуації.

Як вплине ця ситуація на споживачів новин з точки зору психології?

Коментуючи це питання для Opinion, психологиня та психотерапевтка Ольга Лугова-Степашко наголосила, що з аудиторією ЗМІ у цій ситуації все гаразд, однак, на думку експертки, варто подумати про стан тих, хто надає собі право замислюватися власне над подіями та тримати суспільство за нездатного аналізувати ситуацію споживача.

«Щодо споживачів новин, то тут все гаразд. Продукт спожито. І забуто. Виникне спогад, коли станеться щось подібне. Мене більше хвилює не стан споживача новин, а стан тих, хто надає собі право замислюватися над подіями. Тут уже звичне відчуття, що суспільство таки тримають за нездатного аналізувати ситуацію споживача. На почуття суспільства ніхто не зважає.

Про існування людей, которі мислять, у нашій країні не думають. А мисляча людина відрізняється тим, що потребує сенсу. Пошук сенсу – це те що робить біологічну людину особистістю. Сенсу не шукають тварини, сенсу не здатні знайти діти. Діти здатні знайти сенс лише у власній провині – тому завжди вигадують власну провину заради заспокоєння тривог і стресів, коли нормальних джерел для заспокоєння не мають. Сенс шукають лише психологічно дорослі люди.

І нехтування цією потребою – це як мінімум неповага. І переживається як утримування нас за дурнів. Знайома ситуація. Ми звикли. Українці знову, у тисячний раз, виставлені не гідними діалогу із владою наївними дітьми. Відсутність форм пояснення та діалогу із суспільством у цій ситуацій (як і в багатьох інших) діагностична. Діагноз – незрілість, інфантильність. Примітивна психологія не намагається знайти та створити Слово. Не здатна просто. Тому часто і напускає на себе загадковість. Бо слів ще не існує. Здатність розмовляти – найвища психічна функція», – вважає психологиня.

Про те, що ситуація з Аркадієм Бабченко ніяк не вплине на споживачів новин, розповів і психолог Ігор Лубківський. З його точки зору, негативно вплинути інсценування СБУ могло хіба що на близьких родичів і друзів журналіста.

«Смерть – то завжди болісно і завжди втрата. Але навряд чи це хоч якось чином могло зачепити тих, хто сам був далеким від цієї ситуації. А от для близьких і рідних – то дійсно справжнє випробовування. Особливо для дружини. Я з полегшенням дізнався, що вона була в курсі цієї ситуації, інакше її стан було б навіть складно собі уявити. Бо іноді така “уявна“ смерть може стати ще гіршою, ніж смерть реальна. Знаю випадки з бійцями АТО, коли той, кого в бою чи при обстрілі навіть не зачепило, отримував потім набагато більшу психологічну травму, ніж той, кого поранило. Тому що якщо тебе поранило – то все! – смерть пройшла повз. А якщо ти бачив, як вмирають інші, але сам не постраждав, то вона ще тут, поруч. Тому, за аналогією, можна припустити, що ця ситуація з Бабченком ніяк не вплине на споживачів новин, крім того, хіба що, що вони стануть менше цим самим новинам довіряти. Але може негативно позначитися на комусь із близьких родичів чи друзів пана Аркадія, або на тих журналістах, хто міг уявити себе на його місці. Вони тепер теж менше стануть довіряти і собі, і своїй професії, і тому, що наші спецслужби спроможні гарантувати їм хоч якусь безпеку», – розповів Opinion Ігор Лубківський.

Текст: Дмитро Журавель

Залишити коментар