Четвер, 24 травня

Сексуальний скандал Гарві Вайнштейна, втручання російських хакерів у вибори США та хіп-хоп Кендріка Ламара, що став гімном протестів проти Трампа – не просто гучні теми для обговорення, а кропітка робота, на яку майстри пера витратили щонайменше рік свого життя. Деякі теми були приховані чи не 20 років – і до них докопалися журналісти, на інші реагували миттєво, ризикуючи власним життям. Opinion з’ясував, чому цьогорічний «Пулітцер» став революційним і чи дійсно журналістику можна назвати незалежною професією.

Кендрік Ламар

Вперше за 101-річну історію «Пулітцера» музичну премію отримав хіп-хоп виконавець Кендрік Ламар. До цього консервативне журі відзначало лише джазменів та класичних виконавців. Однак поет із Комптона (передмістя Лос-Анджелеса, має кримінальну славу) став голосом нації, а 30-річного чоловіка почали називати новим «королем західного узбережжя». До цього так називали лише легендарного 2Рас (Тупак Шакур), який зробив поезію ґетто національним надбанням США (для порівняння: на премії Греммі-2018 хіп-хопу та суміжним жанрам було відведено більшість ефірного часу, натомість рок-номінації взагалі не потрапили до трансляції). І річ взагалі не про гонорари, концерти та світське життя.

Мітинг Black Lives Matter

Його пісня Alright стала неофіційним гімном руху проти поліцейського свавілля Black Lives Matter (рух «Чорні життя важливі» з’явився після вбивства офіцерами поліції чорношкірих підлітків). Слова з пісні we gon’ be alright – «у нас все буде добре» наспівували десятки тисяч маніфестантів на вулицях. Таким чином, не досягнувши 30-річчя, Кендрік Ламар увійшов до плеяди музикантів, твори яких стали саундтреком покоління. Покоління двотисячних.

Його альбом DAMN. («Чорт забирай!»), що вийшов у квітні 2017 року, журі премії назвало «віртуозним зібранням пісень, наповнених простою справжністю і ритмічним динамізмом; збіркою зворушливих замальовок, яким вдалося охопити сучасне афроамериканське життя в усьому його складному різноманітті».

Гарві Вайнштейн та жертви його сексуального харасменту

Скандал навколо успішного голлівудського продюсера Гарві Вайнштейна не обговорював хіба що ледащо. Протягом усього життя акула шоу-бізнесу залицявся до жінок, обираючи найогидніші та принизливі методи, а коли йому відмовляли – погрожував жінкам. Однак і його колеги, і жертви мовчали десятиліттями. До того моменту, як інформацію оприлюднили журналісти The New York Times Джоді Кантор та Меган Туї, а також автор журналу New Yorker Ронан Ферроу. Ця тема стала центральною не тільки в США: по всьому світу жінки почали розповідати про приниження й насильство. Всюди почалися відставки (достроково довелося завершити кар’єру самому Кевіну Спейсі та поїхати на примусове лікування). І лише в Росії Дума встала на захист свого депутата Леоніда Слуцького, який агресивно залицявся до журналісток. За таке визначне розслідування журналісти отримали найвищу нагороду Пулітцерівської премії «За служіння суспільству».

Окрім того, «Краще розслідування» отримали у The Washington Post за публікації про сексуальне насилля верховного судді штату Алабама Роя Мура. У 30 років він залицявся до 14-річної дівчинки, відвіз її до лісу та цілував. 40 років потому цю інформацію знайшли та оприлюднили журналісти, що завадило Муру стати сенатором від штату.

Володимир Путін і Дональд Трамп

The Washington Post і The New York Times перемогли в номінації «Національний репортаж» за публікації про зв’язки оточення Дональда Трампа з Росією. Журі Пулітцерівської премії відзначило 20 публікацій про контакти з російськими дипломатами радника Трампа з національної безпеки Майкла Флінна (після публікацій в ЗМІ Флінн був змушений піти у відставку), генерального прокурора Джеффа Сешнса, Дональда Трампа-молодшого і зятя президента США Джареда Кушнера. У публікаціях вперше з’явилася інформація про сумнозвісних російських хакерів, які могли вплинути на результати президентських виборів у США.

Краще новинне фото The Daily Progress

Райан Келлі зробив цю фотографію у свій останній день роботи в журналістиці. Нині він веде соцмережі приватної броварні та більше не хоче працювати фоторепортером навіть попри «Пулітцера». Знімок нападу 20-річного неонациста за кермом автомобіля на мітинг противників ультраправих він зробив у місті Шарлотсвілль (східне узбережжя США). Там праворадикали та їхні опоненти влаштували масові сутички через демонтаж пам’ятника генералу Роберту Лі – головнокомандувача армії Конфедерації, яка у Громадянській війні виступала за збереження рабовласницького порядку.

Загиблий 11-місячний хлопчик з народу Рогінджа

М’янма – країна на південному сході Азії, трохи більша за Україну та численніша на 10 млн мешканців. Там десятиліттями продовжується конфлікт між буддистами та мусульманами з етнічної групи Рогінджа. Минулого року в країні почався справжній геноцид цього народу. Щонайменше півмільйона людей були змушені тікати до сусідніх держав. Сили безпеки М’янми спалили 200 селищ, тих, хто не втік, ґвалтували та катували. Жорсткий, але, на думку журі, «найкращий фоторепортаж» від Reuters підняв хвилю обурення по всьому світу, однак реальної та ефективної допомоги біженці-мусульмани Рогінджа так і не отримали.

Війна з наркозлочинністю у Філіппінах

Номінацію за кращий міжнародний репортаж теж вибороло видання Reuters – за висвітлення війни з наркозлочинністю у Філіппінах. Два роки тому президентом держави став Родріго Дутерте, він розпочав масштабну військову операцію. За цей час було вбито 2000 людей, однак довести їхню приналежність до кримінального світу було неможливо. Ситуація у країні дійшла до того, що бізнесмени чи криміналітет заявляють у поліцію про наркотики в опонента, та їх просто вбивають без суду та слідства. До розстрілів приєдналися добровільні дружини, які можуть посеред ночі вдертися до будь-якого дому та на місці вирішити, чи причетна людина до торгівлі забороненими речовинами.

Стіна між Мексикою та США

«Кращу пояснювальну журналістику» взяли на двох регіональне видання The Arizona Republic та національне USA Today. Журналісти на машинах, гелікоптерах та пішки пройшлися вздовж кордону із Мексикою та показали, що станеться, якщо Трамп все ж таки збудує стіну та закриє кордон. Здається, журналісти дійшли висновку, що треба будувати все ж таки мости, а не стіни.

Пожежі у Каліфорнії

Приз за «видатну подачу сенсаційного матеріалу» отримали журналісти Press Democrat – за висвітлення лісових пожеж і їхніх руйнівних дій в місті Санта-Роза і окрузі Сонома, штат Каліфорнія. Репортери буквально лізли у пекло, аби надати про катастрофу всю інформацію, що могла б врятувати життя.

Тема життя і смерті лунає у матеріалі Cincinnati Enquirer про загибель від неякісного героїну. За тиждень вони знайшли ознаки передозуваня навіть у новонароджених малюків. Журналісти вкотре довели, що смертельний наркотик вбиває цілі родини в американських містах, за що й отримали «Пулітцера» в номінації «Кращий репортаж».

В обличчя смерті подивилася й позаштатна кореспондентка GQ Рейчел Каадзі Ганза, яка написала нарис вбивці Ділана Руфа, який власноруч розстріляв 9 людей у церкві міста Чарльстон, Південна Кароліна.

Приз за «Кращий коментар» отримав Джон Арчібальд из Alabama Media Group – за ліричний та безстрашний коментар на захист прав жінок.

За критику відзначили Джеррі Сальц із журналу New York – за матеріал, в якому мистецтвознавець по-новому подивився на перспективу візуального мистецтва в Америці

Письменницьку нагороду отримала Енді Домінік з Des Moines Register – за аналіз руйнівних наслідків для бідних мешканців Айови після приватизації державної програми медичної допомоги для небагатих громадян.

За карикатуру нагородили письменника Джейка Хелперна та карикатуриста Майкла Слоана з The New York Times – за серію графічних публікацій про щоденну боротьбу за виживання родини біженців.

Цього року преміальні склали від 10 до 15 тис. доларів. Однак гроші ніколи не були мотивацією для номінантів на «Пулітцера». Журналісти, письменники, фотографи та музиканти жадають лише одного – розповісти про цей світ таким, яким він є, аби життя навколо принаймні було чесним та багатокольоровим.

Текст: Костянтин Руль

Залишити коментар