Вівторок, 22 травня

Українців планують змусити додатково відкладати собі на старість, проте досі не можуть визначитися, як це робити – централізовано чи через недержавні пенсійні фонди.

Нині пенсії в Україні отримують 11,7 млн її громадян, і кожен з нас, наближаючись до пенсійного віку, починає замислюватись, як житиме в старості. Тож не дивно, що однією з реформ, якими найбільше переймаються українці, є саме пенсійна. Нещодавно вона вийшла на новий виток свого розвитку: профільний парламентський комітет запропонував Верховній Раді взяти за основу законопроект № 6677 щодо запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. І хоч законодавчо визначено, що другий рівень пенсійної системи повинен запрацювати вже із січня наступного року, чи найближчим часом буде ухвалено саме цей документ, поки що невідомо. Як і те, чи справді українські пенсіонери із запровадженням обов’язкового накопичення стануть багатшими.

Потребу запустити в Україні з січня наступного року другий, тобто обов’язковий накопичувальний рівень, провели законодавчо як одну з норм ухваленої у жовтні 2017 року пенсійної реформи. Уряд відразу анонсував так звану дорожню карту його впровадження. Серед заходів, які необхідно здійснити найближчим часом, за словами заступника міністра соціальної політики України Миколи Шамбіра, – передовсім підготовка законодавчого поля для старту системи обов’язкового пенсійного накопичення.

У парламенті зареєстровано законопроект № 6677, яким пропонується запровадити децентралізовану накопичувальну систему через недержавні пенсійні фонди. Проте фахівці Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку (НКЦПФР) – на основі власної концепції розбудови накопичувального рівня системи пенсійного забезпечення – нині працюють над ще одним законопроектом, який уже найближчим часом стане конкурентом наявного. І хоч проект закону № 6677 містить багато правильних речей, ця концепція, підкреслює Микола Шамбір, більш системна. Тож у найкоротші терміни доведеться визначатися, зупинятися на якомусь одному документі чи поєднувати їх, терміново створюючи ще один, який вбере в себе найбільш прогресивні норми з обох.

Рівні пенсійної системи

Насправді запровадження системи обов’язкових пенсійних накопичень – це не якась новація. Відповідно до чинного законодавства, у нашій країні є три рівні пенсійної системи: солідарний, накопичувальний і добровільний накопичувальний. І хоч законодавство для трирівневої пенсійної системи, яку, за словами віце-прем’єр-міністра Павла Розенка, треба було запустити ще 14 років тому, загалом сформовано, питання впровадження її другого рівня нині передовсім політичне. І урядовці, і чимало народних депутатів переконані, що саме другий рівень пенсійної системи, тобто обов’язкове накопичення, – це шанс для наших громадян на забезпечену старість.

До першого, коли українці, котрі працюють, своїми внесками із заробітної платні наповнюють Пенсійний фонд, з якого отримують гроші пенсіонери, за багато десятиліть люди звикли. Досить давно працює й третій – рівень добровільного накопичення у приватних пенсійних фондах. Проте популярним він не став – наші громадяни не надто довіряють таким фінансовим структурам, гроші туди несуть без ентузіазму, тож пенсійними внесками їх наповнюють переважно роботодавці. Але підприємств, які роблять відрахування у НПФ на пенсійні рахунки своїх працівників, теж не надто багато.

А ось другий, або рівень обов’язкового накопичення, досі існував тільки на папері. Якщо коротко, то він передбачає, що кожен із нас відраховуватиме певний відсоток зі своєї зарплатні на державний рахунок. Вийшовши ж на пенсію, отримуватиме такий собі «доважок» до основної пенсії із солідарного рівня. Оскільки гарантом збереження коштів на цьому рахунку виступає держава, всі пенсійні фонди, які виявлять бажання брати участь у системі обов’язкового накопичення, повинні стати учасниками Фонду гарантування вкладів. Щоправда, який Фонд гарантування здатен «потягнути» такий масив коштів, уявити складно.

І якщо у попередні роки про обов’язкове накопичення було більше розмов, аніж реальних кроків щодо його запровадження, нині, з одного боку, постійно ускладнюється ситуація з наповненням Пенсійного фонду, дефіцит якого сформовано зокрема й за рахунок зниження з 38 до 22 % єдиного соцвнеску, з іншого – уряд мусить впроваджувати пенсійну реформу, яка полягає не тільки й не стільки у підвищенні пенсійного віку. Якщо перекласти все це зрозумілою навіть для школяра мовою, то це означає, що якщо ми не запровадимо найближчим часом систему обов’язкового пенсійного накопичення, розраховувати українцям на забезпечене життя на пенсії зась. У чинному законодавстві, підкреслює міністр соціальної політики Андрій Рева, передбачено, що загальнообов’язкова пенсійна система повинна бути державною, хоч багато експертів переконані, що внески повинні накопичуватися саме в недержавних пенсійних фондах. Проте, зазначає Андрій Рева, в такому разі виникає питання, хто саме повинен їх сплачувати: самі громадяни зі свого заробітку, роботодавець, чи ця система повинна бути змішаною.

Що без цих змін нашої пенсійної системи не обійтися, впевнені й парламентарії. Скажімо, народний депутат Роман Семенуха, зазначаючи, що з кожним роком реальна споживча спроможність пенсій падає, вважає, що без цього в українських пенсіонерів просто немає майбутнього. Передовсім через те, що українська нація старіє, і сьогодні одній людині, яка працює, доводиться утримувати одного пенсіонера.

Хто, коли і скільки відраховуватиме

Законопроектом № 6677 передбачається, що зі стартом другого рівня пенсійної системи всі українці віком до 35 років, що працюють, повинні будуть щомісяця відраховувати по 2 % зі своєї зарплатні на спеціальні пенсійні рахунки, які буде відкрито у недержавних пенсійних фондах. Люди старші за 35 років теж можуть долучитися до другого рівня, але на добровільних засадах. З кожним роком внески збільшуватимуться на 1 % – аж до 7 % у 2024 році. Автори законопроекту пропонують пом’якшити фінансове навантаження на тих, що працюють, за рахунок скасування військового збору (сьогодні це 1,5 %) і зменшення з 18 до 15 % податку на доходи фізичних осіб, тобто фактично перекласти це фінансове навантаження на бюджет країни.

За словами одного з авторів згаданого законопроекту народної депутатки Наталії Веселової, передбачається, що виплати за накопичувальною системою можуть бути як довічними, так і одноразовими. І хоч забрати гроші можна буде, тільки досягнувши пенсійного віку, у разі форс-мажорних обставин (наприклад, захворювання, яке потребує дороговартісного лікування) це можна буде зробити й раніше. Причому передбачається, що повернуть не тільки сплачені внески, але й відсотки, які накопичилися за всі роки, упродовж яких людина сплачувала ці внески.

Але одним із каменів спотикання, які, поза всякими сумнівами, створять чимало проблем людям, котрі повинні будуть брати участь у другому рівні пенсійної системи, є потреба працівникам самостійно обирати той недержавний пенсійний фонд, куди вони сплачуватимуть внески. З одного боку, запевняє народний депутат, усі недержавні пенсійні фонди, які візьмуть участь у реалізації системи обов’язкового пенсійного накопичення, повинні будуть відповідати певним критеріям. З іншого, це все одно створить у суспільстві певну напругу, оскільки люди радше обурюватимуться необхідністю сплачувати додаткові кошти зі свого гаманця, аніж вивчатимуть фінансову історію цих фондів. У разі ж якщо працівник так і не визначиться з фондом (а таких буде досить багато, прогнозують фахівці), він потрапить у базу тих, кого розподілятимуть між фондами-учасниками автоматично. На думку пані Васелової, можливий також варіант, коли за свого працівника вибір робитиме роботодавець. Але тут, зазначають експерти, може бути певне підґрунтя для корупційних дій.

Якщо порівняти проект закону та концепцію НКЦПФР, то відразу впадають в око такі речі: якщо законопроектом пропонується, що персоніфікований облік учасників мають здійснювати децентралізовано адміністратори, а Пенсійний фонд України – дублювати цей облік у себе, то концепцією передбачено облік учасників здійснювати через «єдине вікно» у ПФУ. За проектом закону, пенсійні активи розпорошуються між різними НПФ, про що вже йшлося, якими при цьому будуть управляти різні компанії з управління активами (КУА). За концепцією, всі активи належать Єдиному накопичувальному фонду, а висока якість управління вкладами пасивних учасників, які не зроблять свідомий вибір, забезпечується через прозорий механізм автоматичного розподілу пенсійних активів між КУА, що базуватиметься на успішності їхньої діяльності. При цьому в першому випадку нагляд за установами накопичувальної системи розпорошено між двома регуляторами: НКЦПФР та Нацкомфінпослуг. А, як відомо, за таких умов у разі неприємностей шукати винного вкрай складно, бо один регулятор киватиме на другого. В другому ж нагляд за установами накопичувальної системи здійснює один регулятор – НКЦПФР, який буде повністю відповідальним за якість нагляду.

Ризикуватиме передовсім платник внесків

Фактично законопроектом не передбачено механізмів збереження накопичень. «Автори законопроекту зазначають, – пояснює в коментарі для Opinion провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, економістка Лідія Ткаченко, – що ці недержавні пенсійні фонди, куди люди мають сплачувати внески, конкуруватимуть за свого клієнта. Проте, як вони будуть між собою конкурувати, як вони себе позиціонуватимуть, як рекламуватимуть, якими методами будуть перетягувати цих платників – це дуже велике питання».

Та об’єктивно головний ризик, на думку Лідії Ткаченко, наявність якого не залежить від того, буде ця система державною, як пропонує концепція НКЦПФР, чи недержавною, як закладено у законопроекті № 6677, – це рівень в Україні інфляції. «Ми маємо дуже мало хороших інструментів, – каже експертка, – здатних забезпечити хорошу прибутковість, тобто не тільки перекрити інфляцію, але й вартість цієї системи. Адже чим більше учасників ринку залучено, чим більше послуг надається в системі, тим дорожче ця система коштує».

Щоб унеможливити ситуацію, коли людина накопичувала упродовж життя кошти собі на старість, а отримала з того мильну бульбашку, зазначають експерти, при розбудові у країні другого рівня системи пенсійного забезпечення логічно взяти за основу не той або інший документ, а його комбіновану модель. «Ми нині дуже активно працюємо над законодавчими змінами, – запевнює Opinion член Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Олександр Панченко, – проводяться зустрічі, обговорення з іншими державними органами, народними депутатами, експертним середовищем, учасниками ринку щодо можливостей об’єднання концепцій. Тож сподіваємося, що вже цієї весни депутати матимуть для розгляду найбільш ефективний і дієздатний варіант створення накопичувальної системи».

Ключовим елементом системи, за його словами, буде єдиний Накопичувальний фонд (НФ), який пропонується створити як окрему юридичну особу. Загальний операційний нагляд за діяльністю цього фонду здійснюватиме його рада, а операційні функції виконуватиме адміністративний офіс. При цьому послуги персоніфікованого обліку учасників надаватиме Пенсійний фонд України. «Така модель системи, коли кошти Накопичувального фонду будуть передаватися в управління ліцензованим для другого рівня компаніям з управління активами, а функцію зберігання пенсійних активів буде покладено на ліцензовані для другого рівня банки-зберігачі, – підкреслює Олександр Панченко, – дасть змогу уникнути суттєвих витрат на її розбудову, зокрема за рахунок використання технічної бази ПФУ і вже наявного програмного комплексу Пенсійного фонду».

Та поки фахівці ламають списи, обговорюючи пропоновані варіанти запуску в нашій країні другого рівня пенсійної системи, пересічні українці переймаються не тим, скільки законопроектів і концепцій зійдуться у герці, поки викристалізується один, що дасть змогу системі обов’язкового накопичення бути ефективною. Люди переймаються радше тим, щоб зміни, які буде запроваджено у країні для майбутніх пенсіонерів, справді допомогли їм заощадити гроші на гідну старість, а не стали черговим механізмом спустошення гаманців українців у масштабах усієї країни.

Текст: Лариса Вишинська

Залишити коментар