Неділя, 22 квітня

Купівля штучних квітів напередодні поминального дня для чималої кількості українців є давньою звичкою чи навіть традицією. Різнокольорові та яскраві, маленькі квіточки та величезні вінки – вибір пластикових прикрас, які заведено брати з собою на кладовище, здається, є нескінченним. Однак чи все так просто? Opinion дізнався, якої шкоди завдають штучні квіти, який стосунок до цього мають ритуали, якою є позиція церкви, що потрібно брати на цвинтар вірянам, чи можливо все ж позбутися подібних традицій та наскільки готові відмовитися від свого бізнесу самі продавці.

Наскільки шкідливими є штучні квіти?

Еколог міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» Катерина Полянська пояснила Opinion, що матеріал, з якого виробляються подібні прикраси, не забезпечує довготривалого «зовнішнього» життя. Продукція втрачає свій вигляд під тиском погодних умов, після чого відправляється на сміття. Гарантувати, що пластик буде утилізовано відповідно до правил, неможливо. Тому слід звернути увагу на альтернативу.

«Пластик, якщо його не утилізувати, стає забруднювачем навколишнього природного середовища. Пластикові квіти на кладовищах поступово псуються від погодних умов та викидаються. Немає жодної гарантії, що вони потраплять на сміттєпереробний завод та не завдадуть шкоди природі. Жодної гарантії, що їх випадково не спалять разом зі сміттям на кладовищі, й тоді з димом у повітря потраплять шкідливі матеріали горіння пластику, які можуть бути канцерогенами та негативно впливати на стан здоров’я людей. Яка є альтернатива? Висаджувати живі багаторічні рослини. Це можуть бути квіти, кущі та навіть дерева, які не завдадуть шкоди довкіллю», – переконана Катерина Полянська.

Штучні квіти кладовищ – краса чи важливий ритуал?

Розмірковуючи для Opinion над цим питанням, психологиня та психотерапевтка Ольга Лугова-Степашко зазначила, що квіти для нашої культури завжди були засобом висловлювання свого ставлення до інших. Це жест прихильності, поваги. На думку психологині, змінити це неможливо, оскільки подібний ритуал фактично «прошитий» у нашій свідомості. До того ж у питанні піклування за могилами чимала частина людей, на переконання експертки, обирає тактику «повторити за іншим», оскільки це повторення надає впевненості, що все зроблено правильно і почуття є зрозумілими для інших.

«Ритуали існують стільки ж часу, скільки існує культура. Власне, культура і починається з ритуалу. Ритуал є перенесенням психологічного змісту (тобто чогось неявного, як почуття та переживання) на щось матеріальне або явне – так почуття стають відображеними у чомусь, що більш наочне. Похоронні ритуали в будь-якій культурі мають намір унаочнити смуток, пам’ять, зв’язок із тим, хто пішов назавжди.

Те, як живі поводяться з місцем поховання мертвих, є, власне, проявом почуттів до мертвого. Істоти немає, але місце поховання заміняє його. Піклування про могилу є для нас і піклуванням про втрачену людину. Але як саме піклуватися? Як висловити свої почуття? Кожний із нас це може вирішити для себе окремо. Але є і простіший спосіб – повторити дії інших. Якщо люди висловлюють свої почуття до покійних квітами (або накривають столи на кладовищі, або замовляють служби в церквах тощо), найпростіший спосіб – зробити те ж саме. Повторення надає впевненості, що я висловив своє ставлення правильно. Я не помилився, і мої почуття зрозумілі іншим і мені самому.

Квіти – загальноприйнятий у нашій культурі спосіб висловлювання свого ставлення. Якщо хтось приносить квіти, це для кожного з нас означає прихильність, повагу, вдячність. Інакше для нас не буде. Цей ритуал в нас “прошитий”.

Які аргументи можуть бути проти того, що впливає безпосередньо на почуття? Аргументи для відмови від квітів, я вважаю, буде дуже складно знайти та ще складніше в них остаточно всіх переконати. Людство забруднює космос та Світовий океан, і жодні аргументи не діють. Я не вважаю, що нас можна переконати не забруднювати квітами та вінками місця, відведені для спілкування з померлими. До того ж сміття на цвинтарях збирають. І виносять їх самі ж відвідувачі, прибираючи могилки для нових знаків пам’яті. Пластик із кладовищ стає сміттям, яке, як і будь-яке сміття, має бути відповідно перероблене.

Для нашої культури це глибоко та природно: висловити пам’ять про мертвих, поклавши на могилу квіти. Але це ненормально, що переробка не діє або не справляється», – пояснила Ольга Лугова-Степашко.

Що брати на цвинтар, та якою є позиція церкви щодо пластикових прикрас?

У прес-службі Волинської єпархії УПЦ КП переконані: з собою на цвинтар потрібно брати насамперед молитовник і кілька пасхальних страв. Ця традиція – йти з продуктами на кладовище – має християнське коріння. Однак нічого спільного з нею не має алкоголь, який нерідко виливають на могилу чи залишають біля хреста. Так само не слід залишати і їжу: брати з собою потрібно небагато, лише для символічної поминальної трапези. А ось від штучних квітів слід відмовитися повністю: церква рекомендує замість цього використовувати зелені насадження.

«Коли поминаємо померлих на Проводи, це передусім повинна бути храмова молитва. Потім, звичайно, провідуємо захоронення. Для християн місця поховань стали святими, оскільки там покладено тіла тих, хто має воскреснути. Старозавітне вчення не знало поняття воскресіння людської плоті. Новозавітне вчення говорить, що людина воскресне – не просто душа оновиться, а й тіло.

Що взяти з собою на цвинтар? По-перше, молитовник зі стихирами Пасхи, які належить прочитати біля могили. По-друге, кілька пасхальних страв (наприклад, паски та яйця), адже зазвичай цього дня влаштовують символічну поминальну трапезу. Ця традиція – йти з продуктами на кладовище – має християнське коріння, бо в пам’ять про померлих звершували милостиню. Однак подекуди забули про неї, а відродили тризну – язичницькі святкування на гробках із криками, співами, з алкоголем, що неприпустимо для християн. Рішуче забороняється й виливати хмільне на могилу (цим вона осквернюється) чи залишати горілку в чарці біля хреста. Не залишайте пасок і крашанок після себе: коли підуть люди, прийдуть тварини та їстимуть це на могилах ваших рідних.

Настійно радимо відмовлятися від штучних квітів на кладовищах: набагато кращі за них живі насадження, утилізація яких до того ж не завдає шкоди довкіллю», – пояснюють у Волинській єпархії УПЦ КП.

Чи можливо все ж відучитися від купівлі штучних прикрас?

На противагу поглядам Ольги Лугової-Степашко психолог, аналітик та коуч Ігор Лубківський зазначив, що пояснень з точки зору психології шукати не слід. На думку експерта, штучні квіти – це радше звичка, від якої цілком можливо відучитися, про що свідчать відповідні приклади. Разом з тим психолог додав, що з живими квітами все не так просто: іноді для того щоб їх обрати, потрібно докласти багато зусиль і часу.

«Навряд чи тут є якийсь особливий психологічний аспект. Ймовірніше, це питання зручності та краси. А ще банальної звички, що тягнеться з радянських часів. На західній Україні греко-католицька церква давно вже агітує проти використання штучних квітів, бо вони забруднюють довкілля, і народ вже звик.

Штучні квіти та вінки на похорон у нас приносять тепер лише близькі родичі, зазвичай їх виходить рівно стільки, щоб прикрасити хрест і могилу. Всі інші несуть живі квіти, найбільш різноманітні: і хризантеми, і маргаритки, і навіть троянди. Ну і, власне, такий компроміс вже всіх більш чи менш влаштовує Хоча й обрати живі квіти покійнику іноді буває складніше, ніж купити штучні: треба задумуватися над тим, що саме йому пасує, а що ні», – розповів Ігор Лубківський у коментарі для Opinion.

Євгенія Захарченко, співробітниця адвокатського бюро, переконана, що, окрім штучних квітів та вживання алкоголю біля могилки, є більш важливими та правильними дії, які допоможуть вшанувати пам’ять про померлого. Наприклад, достатньо просто прибрати саму могилу та висадити там квіти. Зрештою, є сенс у купівлі звичайних квітів, оскільки їх вирощують спеціально для продажу.

«Для мене “пригощання” небіжчиків 100 г горілки, паскою та прикрашання могили штучними квітами є атрибутом язичництва. Набагато кращою дією щодо вшанування пам’яті померлого є молитва за його душу в церкві.

Для вшанування на кладовищі досить прибирати могилу, висаджувати там квіти, у день пам’яті можна принести живі квіти, оскільки їх все одно вирощують для продажу, тобто купівля живих квітів не є варварством та не шкодить природі.

Щодо штучних квітів, то відомим є факт, що пластик розкладається більше 100 років, а штучні барвники додатково труять землю та повітря. Я проти штучних букетів та проти вживання спиртного у дні пам’яті на кладовищах», – поділилась з Opinion Євгенія Захарченко.

Чи готові продавці штучних квітів відмовитися від свого бізнесу?

Анастасія Кравченко (ім’я та прізвище змінені на прохання авторки коментаря) займається продажем штучних квітів не так давно, місце реалізації – онлайн-платформи. Жінка запевнила Opinion, що штучні квіти не є єдиною проблемою та єдиним джерелом шкідливого пластику.

«Я знаю і чую, що нині пропагують відмову від штучних квітів. Але якщо вводять заборону на штучні квіти, то потрібно заборонити весь пластик, це ж теж шкодить довкіллю. Штучні квіти ми купуємо один раз на рік, а скільки пластику купуємо щодня? Ось навіть подивіться: після відпочинку на природі скільки пластику залишається? На мій погляд, потрібно розпочинати з цього. І якщо ставити заборону, то на все», – переконана продавчиня.

Наталя Табакар займається продажем штучних квітів не перший рік. На запитання Opinion, чи змінюється останнім часом кількість охочих купувати саме штучні прикраси, жінка зазначила, що подібних змін не помічає. За її словами, для того аби відучити людей від такої звички, потрібно щонайменше заборонити продаж штучних квітів на офіційному рівні. Однак далеко не факт, що навіть це зможе подіяти, оскільки для охочих придбати «вічну» прикрасу це є чимось значно більшим, аніж проста купівля.

«Я продаю штучні квіти вже сьомий рік. Попит завжди був і, я думаю, буде надалі. Ті, хто виступають проти продажу “несправжніх” прикрас, не розуміють, чим керуються люди під час купівлі. Вони йдуть до дорогої та близької для них людини. Свіжі квіти – це само собою. Але ж хочеться принести щось таке, що протримається довше, буде показувати, що про цю померлу людину не забувають і навіть зараз не жалкують на неї грошей. Краса потрібна всім, навіть тим, хто її вже не бачить. А може, бачить, просто ми того не помічаємо.

Звісно, я знаю про те, чому штучні квіти шкідливі. Я навіть певною мірою з цим згодна. Але я цим живу не перший рік. На жаль, життя таке, що хтось помирає постійно. І постійно люди приходять і купують вінки, квіти. Як можна їм запропонувати щось інше? Воно зав’яне та виглядатиме жахливо. Це певна данина, подяка. Тому продажі не зменшуються. Звісно, всі ми розуміємо, в які дні традиційно заведено приходити на кладовище. Це пік, «золоті дні» для продавців. З часом призвичаюєшся до цього, це просто робота, моральні фактори вже відходять на задній план.

Якщо хтось виступає проти, нехай доносять це до рівня керівництва країною. Хай придумають новий закон, забороняють. Але ви самі чудово розумієте, що ця заборона не зупинить продавців. Насамперед тому, що не зупинить і покупців. Якщо й далі буде попит, а він буде, то пропозиція також матиме місце. Ви не уявляєте, яка в нас кількість квітів на складах. Це не свіженькі тюльпани чи троянди, вони не псуються, тому можемо дозволити закупити їх побільше. Що нам робити у разі заборони? Це гроші, бізнес. Ми ж не вийшли з будинку та не продаємо під власним тином. Це все офіційно і поки не заборонено, то чому ми маємо втрачати роботу? Екологія – це дуже важливо, але будьмо чесними, не лише штучні квіти забруднюють наше життя. І якщо це предмет в якомусь розумінні ритуальний, то інші забруднювачі прибрати з життя буде легше. А тут пам’ять, подяка, повага… Це не те, від чого потрібно відмовлятися найперше», – йдеться у коментарі для Opinion.

Штучні квіти – лише мала частина великої проблеми?

Лілія Брудницька, експертка Центру структурної політології «Вибір», у коментарі для Opinion погодилася, що штучні квіти неабияк засмічують навколишнє середовище, однак на цю проблему слід поглянути також і з іншого боку. Йдеться про відповідне обладнання кладовищ і встановлення пунктів прийому пластикових прикрас на утилізацію. Окрім того, кожне кладовище, на переконання Лілії Брудницької, має бути оснащено і дренажною системою, що відповідає європейській практиці.

«Штучні квіти на кладовищі, наскільки мені відомо, символізують те ж саме, що й соснові гілки у траурних вінках і кипариси над могилами – вічне життя. Себто паперова чи пластикова штучна квітка не вмирає, як і вічнозелені вищезгадані рослини. Але погоджуюся, тут є екологічний складник: дешеві квітки засмічують навколишнє середовище, пластикові рослини не розкладаються, дроти від них, буває, затоптуються відвідувачами погостів та потім можуть ще й до травмування призвести. Утім, я б запропонувала поглянути на проблему з іншого боку. Якщо брати київські кладовища, то вони, даруйте, перенаселені. Кожне кладовище має бути обладнане і дренажною системою, і засобами та пристроями для утилізації чи переробки сміття – це європейська практика. У нас чомусь не піднімають питання про те, що киян, власне, ховати ніде, що обладнання кладовищ застаріле, що тіснява та постійні підхорони та перезахоронення руйнують склад ґрунтів.

Зрештою, трупні отрути проникають у ґрунтові води, а це вже неабияка загроза живим. Та на те, щоб вирішити все це, потрібні шалені кошти. Їх немає. Тому дискусія перемикається на проблему штучних квітів. Так, вони засмічують кладовища, але ж не проблема поставити додаткові сміттєві баки та здавати ці квіти як сировину на утилізацію. Так, від неякісних квіток серйозна шкода навколишньому середовищу, але знову ж таки, хто заважає відкрити пункти прийому таких виробів на утилізацію чи переробку безпосередньо на кладовищі? Власне, я про те, що питання штучних квітів – дрібниця у комплексній проблемі інфраструктури місць поховання.

Що ж особисто до мене, я віддаю перевагу живим квітам на могилах моїх рідних улітку, але оздоблюю штучними квітами поховання своїх рідних узимку. Ті штучні квіти роблю сама і закладаю їх у горщик із цементом замість ґрунту – служать набагато довше. Ми не можемо висміювати природний потяг людей якось реалізувати бажання надати щось радісне, яскраве своїм рідним померлим. А от закликати владу вирішувати проблему бодай сміття – можемо», – підсумувала експертка.

Текст: Дмитро Журавель

1 комментарий

  1. Все розумію, але на так звані «проводи» живих квітів, що росли б у відкритому ґрунті ще нема. Зрізані швидко в’януть. Тож коли у тебе немає можливості часто відвідувати могилу, штучні квіти рятують.

Залишити коментар