Четвер, 24 травня

З ініціативи НОКу вже вдванадцяте наші спортивні функціонери та чиновники вручили так званого «Оскара» – відзнаку кращим атлетам за їхні досягнення у річному змагальному циклі. Традиційна церемонія нагородження називається «Герої спортивного року» і, враховуючи широке представництво достойних людей у журі, порівняно об’єктивно відзначає дійсно найкращих.

З року в рік проведення заходу все більше нагадує таку собі привілейовану спортивну «тусовку», де занадто багато пафосу, зайвого і штучного гламуру та претензійності на стримано-аристократичний стиль життя «вершків країни». Не зважаючи на це, прозваний у народі «спортивний Оскар» – ініціатива потрібна, адже дає можливість зібрати в одному місці титулованих спортсменів, обговорити важливі проблеми та вперше за багато днів, порушуючи тренувальний процес, випити трохи вина чи шампанського. І, можливо, у невимушеній обстановці визначити власні плани на майбутнє. Затишного «Олімпійського дворику» на НСК «Олімпійський» організаторам цього року видалося замало, і тому вони вперше за всі роки подібні «Оскари» роздавали в самому центрі нашої столиці – Українському домі, з червоною доріжкою і перерахованими вище іншими атрибутами показового світського життя.

Якщо абстрагуватися від того, хто був і що говорив на церемонії (віце-прем’єр-міністр В’ячеслав Кириленко, президент НОКу Сергій Бубка, міністр молоді та спорту України Ігор Жданов, а також чимало народних депутатів і відомих чиновників), «спортивний Оскар» – привід озирнутися на минулий рік і спробувати проаналізувати, чи все вдалося країні на найпопулярніших міжнародних спортивних стартах. Іншими словами, поставити підсумкову крапку в досягненнях і провалах минулого та, перегорнувши сторінку, окреслити план-максимум на нинішній рік.

Отже, переможці Всеукраїнської урочистої церемонії «Герої спортивного року-2017»:

Найкращий спортсмен року

Олександр Хижняк – чемпіон світу, чемпіон Європи з боксу (75 кг), найкращий боксер чемпіонату світу та Європи, найкращий боксер світу-2017

Найкраща спортсменка року

Ольга Харлан – чемпіонка світу з фехтування на шаблях

Найкращий тренер року

Світлана Саідова – головний тренер збірної України із синхронного плавання – за 6 медалей чемпіонату світу

Сенсація року

Юлія Левченко – срібна призерка чемпіонату світу з легкої атлетики, бронзова призерка чемпіонату Європи в закритих приміщеннях, бронзова призерка чемпіонату світу U20, чемпіонка Європи U23 (стрибки у висоту)

Найкраща команда року (збірна)

Збірна України з синхронного плавання Ганна Волошина, Анастасія Савчук, Олександра Кашуба, Валерія Апрєлєва, Єлизавета Яхно, Ксенія Сидоренко, Яна Нарєжна, Владислава Алексіїва, Марина Алексіїва – бронзові призерки чемпіонату світу (6 медалей)

Олімпійська надія України

Дар’я Білодід – чемпіонка Європи з дзюдо серед дорослих (48 кг)

Сильні духом (паралімпійські види спорту)

Людмила Ляшенко – чотириразова чемпіонка, срібна та бронзова призерка чемпіонату світу з лижних перегонів та біатлону, переможець та багаторазовий призер Кубків світу з біатлону серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату

Разом з олімпійцями (неолімпійські види спорту)

Лариса Соловйова – чемпіонка Х Всесвітніх ігор із пауерліфтингу, єдина в світі чотириразова чемпіонка Всесвітніх ігор (2005, 2009, 2013, 2017 років)

Спортивна слава України

Тетяна Пророченко – Олімпійська чемпіонка з легкої атлетики

Анатолій Поливода– Олімпійський чемпіон з баскетболу

Передовсім хочеться привітати Ольгу Харлан, для якої 2017-й був дуже непростим роком. Після Олімпіади-2016 Оля травмувалася і «випала» на кілька місяців зі змагань. Вона повернулася після травми лише у травні 2017 року, завоювавши бронзу на внутрішньому турнірі. 22 липня Харлан стала чемпіонкою світу в індивідуальному фехтуванні на шаблях, довівши всім, що залишаться найсильнішою на планеті. У німецькому Лейпцигу в фіналі українська спортсменка легко перемогла Аззу Бесбес із Тунісу – 15:5. Якщо говорити відверто, цей фінал було навіть трохи нецікаво дивитися. Так, всі ми вболівали за Олю, але зі старту було видно, що наша спортсменка на голову сильніша за свою суперницю.

Для 26-річної Харлан це було вже 5-те золото на чемпіонатах світу. Як зізналася сама Оля, лише невелика кількість близьких і, звісно ж, її тренер знали, з якими труднощами вона поверталася на «спортивний олімп». Тож відзнака кращої спортсменки року для неї – цілком заслужена і справедлива. І байдуже, що там говорять і думають про це представники інших видів спорту. Харлан переписала спортивну історію України. Вона має найбільшу кількість відзнак кращого спортсмена року в Україні. Складно повірити, але Оля у 2009, 2014 і 2016 роках була кращою спортсменкою України, а також у 2007, 2008, 2009, 2013, 2016 роках отримала відзнаку найсильнішої у складі команди. Олімпійська чемпіонка Пекіна-2008, бронзова призерка Лондона-2012, дворазова призерка Ріо-2016 з фехтування, до того ж єдина українська спортсменка, яка десять разів була визнана найкращою за підсумками місяця, на цьому, звісна ж річ, не зупиниться. А отже, будуть нові старти і нові перемоги!

Для талановитого українського боксера Олександра Хижняка натомість це перша висока відзнака такого рівня. 22-річний полтавець завоював золоту медаль на чемпіонаті світу з боксу серед чоловіків, здобувши перемогу в фінальному протистоянні у ваговій категорії до 75 кг над казахом Абільханом Аманкулом. Сашко, трохи програючи на старті поєдинку, опанував себе і впевнено вирвав перемогу. До речі, в кінці другого раунду суперника Саші від нокдауну врятував лише зрадницький гонг на перерву. І взагалі, упродовж минулого року Хижняк показував вражаючі результати. Тож вітаємо його та тренерський штаб з цією відзнакою і зичимо подальших успіхів у кар’єрі. Якось в одному з інтерв’ю спортсмен сказав, що не збирається розслаблятися, «ставши з невідомого нікому боксера-аматора чемпіоном світу». І таке налаштування на тренувальний процес – хороший мотиватор всім.

Вітаючи кращих спортсменів, які, до речі, крім символічної статуетки, отримали від Олімпійського комітету України грошові премії, що цього року були збільшені до 75 тис. грн, хочеться згадати про тих, хто не переміг. Або взагалі не був номінованим. Підбиваючи підсумки року, традиційно оцінюєш, в яких видах спорту ще не так давно відома Україна почала відверто «просідати». І хоча церемонія нагородження «Героїв спортивного року» не може бути безапеляційною статистикою успіхів і провалів, вона, втім, багато про що говорить. На поверхні, звичайно, більшість зимових видів спорту. І навіть титуловані улюбленці наших вболівальників – жіноча збірна з біатлону – останніми роками не показують належних результатів. Після Олімпійських ігор у Сочі-2014 наші дівчата дуже помітно здали позиції. Чи слід дивуватися, що в номінаціях кращих спортсменів року зимових видів спорту – дуже і дуже небагато за всі роки вручення нагороди. У 2012-му дівчата-біатлоністки отримали відзнаку в номінації «Олімпійська надія» (Анастасія МеркушинаЮлія БригинецьЮлія Журавок), і за два роки, у 2014-му, біатлоністки перемогли у номінації «Краща команда року». Це, здається, і все.

Суттєво здала позиції королева спорту – легка атлетика. Кращою командою року наші легкоатлетки були в далекому 2011 році. Після травмування Олега Верняєва не так часто доводиться чути про вражаючі результати у спортивній гімнастиці. Розчарували й інші види спорту. Звичайно, можна говорити про те, що спортсменам доводиться не лише багато тренуватися, але й вчитися заробляти гроші, адже вони часто купують спортивний інвентар за свої кошти. Також за власні кровні проводять тренувальні збори за кордоном. Як не прикро, але при лікуванні професійних травм спортсмени часто можуть розраховувати також лише на себе. Але це вже інша сторінка спортивної історії – без червоних доріжок і дорогого шампанського. А з правдою буденного життя, де перемагає тільки той, хто більше мотивований і без перемоги не мислить свого життя.

Текст: Вадим Лубчак

Залишити коментар