Четвер, 24 травня

Уже протягом двох років активно обговорюємо реформу. Але, як і будь-які інші зміни, реформування в медицині лякає. З 1 квітня стартує перший етап. Тож з’ясуймо, що нас чекає попереду і чи є реальні підстави для занепокоєння?

Щоденні сюжети про дітей, яким усією країною збираємо кошти на лікування, куплені медичні книжки, смерті від інфекційних хвороб, про які забув ледь не весь цивілізований світ – це нас давно вже не дивує.

На вітчизняну медицину майже не покладають серйозних надій. Аптеки та нетрадиційні підходи замінили лікарні та дипломованих спеціалістів.

Похід до лікарні відкладається настільки, наскільки це можливо. Коли далі тягнути з лікуванням вже нікуди, до лікарні йдуть, ймовірніше, як на страту, без надії на порятунок. Як переломити цю ситуацію, і чи можливо взагалі щось змінити? Адже така ситуація не задовольняє ні лікарів, ні пацієнтів.

Українська медицина є уламком радянської моделі авторства лікаря Семашка. Питання переваг і недоліків такої системі вельми дискутабельні та риторичні. Наведу декілька фактів. Зарплатня радянського, а тепер і українського лікаря не залежить від кількості та якості наданих послуг. У формулу розрахунку закладалися статистичні одиниці – так звані «ліжко-місця» – та кількість приписаного населення. Через це, зокрема, зарплатня лікаря ніколи не перевищувала середню по країні, а часто була навіть і нижча. Пацієнт же мав змогу лікуватися тільки за місцем своєї прописки й обрати лікаря не міг.

Відсутність належної мотивації з боку держави та брак коштів навіть на необхідні ліки за декілька десятиліть змусили вітчизняних лікарів балансувати на лезі моралі та етики.

Радянська модель, звісно ж, не єдина у світі. Тож вигадувати велосипед для реформування нам, на щастя, не треба.

Німецька модель авторства Бісмарка базується на обов’язковому медичному страхуванні. Страхові внески вносить людина та роботодавець за принципом 50/50. Медичним бюджетом володіють та розпоряджаються приватні страхові компанії, а лікарнями керують приватні власники. Така модель працює непогано в німецькомовних країнах, але нині для наших реалій є декілька великих ризиків. Додаткове навантаження на роботодавців змусить ще більший відсоток людей отримувати зарплатню у конвертах, а у разі хвороби сподіватися на відкладені гроші. А про ризики передання грошей та самих лікарень у приватні руки навіть не треба окремо говорити.

Існує альтернативна модель – модель Беверіджа. У цій моделі кожна людина сплачує податки, які збирає держава. Завдяки цьому кожен має право отримувати безкоштовний пакет медичних послуг у державних лікарнях. Пацієнт отримує власного сімейного лікаря, який контролює стан здоров’я людини. Держава сплачує за лікування дітей, вагітність і пологи, екстрену медичну допомогу, профілактику хвороб. Зарплатня лікаря залежить від кількості наданих ним послуг. Чим вища кваліфікація лікаря, тим більше пацієнтів він має. Це дозволяє гідно оцінювати працю лікарів.

Така конкуренція за пацієнта змушує лікарів і лікарні покращувати якість надання медичних послуг. Ця модель має низку суттєвих переваг для наших реалій.

По-перше, лікарні отримують фінансування безпосередньо від Міністерства охорони здоров’я (Національна служба здоров’я). Це ліквідує бюрократичні прошарки. По-друге, пацієнти самостійно вирішують, яку лікарню обрати, тож саме від пацієнта залежить, як лікарня буде фінансуватися. Через ці переваги саме цю модель було обрано як взірець.

Процес реформування завжди моторошний, особливо коли страхи підігрівають ті, кому сучасний стан справ на руку. Тож без перекручування фактів не обійшлося.

Міф перший. Медицина стане дуже дорогою та офіційно платною

Причиною цього міфу стали опубліковані в ЗМІ списки із шаленими цінами на різні види медичної допомоги. Але це не більше, ніж спеціально підготовлений фейк із метою посіяти паніку. Нині взагалі немає розуміння, скільки коштує та чи інша послуга. Тому протягом наступних двох років будуть вираховувати вартість послуг. Але навіть після того, як вартість буде з’ясовано, лікарні будуть виставляти рахунки не пацієнту, а Національній службі здоров’я. Тобто ці суми потрібні для розрахунків всередині медичної системи, а не для пацієнтів.

Міф другий. Грошей все одно не вистачить ні на що

Грошей справді не так і багато. Але збільшення медичного бюджету не вирішує проблеми. Нині держава фінансує лікарні незалежно від того, чи надають вони послуги, фактично лікуються в них пацієнти чи ні. Насправді лікарні отримують фінансування тільки за те, що вони існують. У результаті левова частина грошей іде на зарплатню персоналу та комунальні платежі. Завдання – перейти на сучасний тип фінансування медичних послуг, як це роблять у всьому світі. Принцип «гроші йдуть за пацієнтом» означає, що зарплатня лікаря залежить від кількості послуг, які він надав пацієнтам. Важливо витрачати кошти тільки на ті послуги, які пацієнти отримали, а не на холодні палати порожніх лікарень.

Міф третій. Сімейний лікар не відрізняється від фельдшера або дільничого терапевта

Для більшості пацієнтів «сімейник» – це спеціаліст, який може тільки те й робити, що направляти до інших лікарів. Зараз це, власне, так і працює. Але з квітня це повинно докорінно змінитися.

Для цього необхідно обрати сімейного лікаря, якому ви довіряєте. З ним ви підписуєте декларацію, яка гарантує вам безкоштовний пакет медичних послуг. Цей пакет містить профілактику, діагностику та лікування хвороб безкоштовно. Сімейний лікар відповідає на ваші запитання, консультує вас, видає необхідні довідки для школи чи басейну, оформлює листки непрацездатності. Слід наголосити, що підписання декларації та подальші послуги сімейного лікаря є безкоштовними. Після підписання декларації звертайтесь до вашого лікаря завжди, коли маєте проблеми, і не переживайте за вартість огляду.

Потрібно пам’ятати, що ніхто не може змусити вас підписувати декларацію проти вашої волі чи призначити вам лікаря.

Якщо ж ви помилились з вибором – не біда. Це можна легко виправити. Для цього достатньо оформити декларацію з іншим сімейним лікарем. При цьому попередня домовленість автоматично анулюється.

Міф четвертий. Реформа направлена на скорочення кількості пацієнтів та видатків

Насправді скорочення видатків необхідно. Але скоротити їх можна, насамперед почавши займатися профілактикою хвороб. Пацієнтам не відмовляють у лікуванні, але роблять це лікування адресним. Профілактика завжди важливіша й ефективніша, ніж лікування, на яке тепер направлена майже уся медична допомога. Профілактичні огляди залишилися тільки на папері та в куплених медичних книжках.

Що необхідно зробити вже зараз? Передусім поцікавитися професійністю сімейних лікарів, пошукати відгуки про них. Пам’ятайте, що ви маєте змогу прийти та поспілкуватися з лікарем, зрозуміти, чи будете ви ним задоволені.

З березня 2018 року ви отримали змогу підписати декларації із сімейними лікарями. МОЗ України надає корисні поради як обрати свого лікаря. Рекомендації можна прочитати тут.

Не панікуйте, навіть якщо ви досі не обрали свого лікаря. Не поспішайте з вибором. Не зробите це в квітні – можете надолужити в будь-який момент, навіть під час першого візиту до лікаря.

Хоча й зволікати з вибором теж не радимо, адже хороший лікар дуже швидко набере максимально можливу для нього кількість пацієнтів і просто не зможе підписати з вами декларацію.

Текст: Святослав Лінников

Інфографіка: Павло Ковтонюк

Залишити коментар