Субота, 21 липня

Українська земля чи територіальна пухлина, яку слід видалити? Маємо зовнішню агресію чи внутрішній конфлікт? На питання, які тривалий час поляризують наше суспільство щодо погляду на Донбас, чітку відповідь дало законодавство. За східні терени України, чотири роки охоплені вогнем, триватиме боротьба до їхнього повного звільнення від окупанта й агресора.

Настав час військових

Минуло понад два місяці з часу ухвалення Верховною Радою Закону про деокупацію і реінтеграцію Донбасу, № 2268-VIII. Його повна назва «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях в Донецькій і Луганській областях».

Більше місяця тому президент підписав цей доленосний документ. А 1 квітня спливе термін завершення підготовчих робіт, доручених Петром Порошенком. Вже призначили командувача Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ. 16 березня ним став генерал-лейтенант Сергій Наєв. За словами глави держави, провідна роль із відсічі агресії віднині лежить на Збройних силах України.

«Закон здебільшого направлений не на реінтеграцію чи деокупацію, як це часто комунікують, а на оптимізацію військового, адміністративного управління на територіях, що будуть звільнені в майбутньому, – пояснив Opinion Олег Саакян, голова Єдиного координаційного центру «Донбас». – Призначено голову Об’єднаного оперативного штабу. Можна дискутувати, чи потрібна ця посада, чи потрібно було створювати ставку головнокомандувача і вводити військовий стан на окремих територіях на сході України.

Головне, нарешті війна названа війною, агресор – агресором, і частково розпочато впорядкування нормативно-правової бази, яка регламентує використання військових сил на сході України. Та й загалом увесь спектр заходів, які проводяться там силовими й адміністративними структурами».

Довідка:

Об’єднаний оперативний штаб ЗСУ створений на зміну штабу АТО, керованого СБУ. Це орган управління міжвидовими і міжвідомчими угрупованнями сил для проведення спецоперацій за завданням верховного головнокомандувача ЗСУ та Генштабу ЗСУ. Об’єднаний штаб керує безпосередньо силами ЗСУ, інших військових формувань, МВС, Нацполіції, ДСНС, залучених до забезпечення національної безпеки й оборони, а також стримування та відсічі збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях.

Чи є поступ?

Враховуючи тривалість збройного конфлікту на Сході, неодноразово наголошувалося на тому, що ключові рішення у нас ухвалюються із запізненням. Вони недосконалі, потребують доопрацювання і уточнень. Тому важливо, щоб Закон був ефективним. Чи можна вже наголосити на певних змінах?

«Посилилися юридичні позиції, адже раніше доводилося практично на пустому місці стверджувати, що Росія – агресор, і вона має відповідати за злочини на Донбасі, – розповів Opinion народний депутат Дмитро Тимчук, член Комітету ВРУ з питань національної безпеки та оборони. – Тепер слід апелювати вже до правової позиції, тобто українського законодавства.

Визнання Росії агресором і окупантом спрощує наші правові позиції в міжнародних судових інстанціях. Бо коли почався вал звернень від українських громадян із Донбасу до Європейського суду з прав людини з приводу виплати компенсацій за пошкоджене майно, поранення та інше, то всі позови йшли проти України. І нам пощастило, бо ЄСПЛ перше рішення ухвалив якраз із тим, що компенсацію повинна виплачувати Росія як агресор».

На думку пана Тимчука, система управління операцією на Донбасі спростилася. Якщо раніше ЗСУ де-юре всі питання слід було узгоджувати з представником СБУ як керівником операції, то нині військовим вже не потрібні будь-які погодження від інших структур.

«Це значно спрощує алгоритм ухвалення рішень, наказів із застосування військ, – продовжив Дмитро Тимчук. – Тобто в цьому плані операція і де-юре після ухвалення Закону відповідає ситуації, яка вже склалася півроку де-факто. Коли вона фактично перестала бути антитерористичною, а стала військовою».

Військовий експерт Ігор Романенко також запевнив Opinion у перевагах Закону: «У районі проведення операції має бути однозначно єдиноначальність в організації дій. У минулі роки це був наш великий недолік. Помилки були, починаючи з проведення операцій по Слов’янську, Іловайську. Коли підвищується ефективність управління, то заодно підвищується й ефективність ведення бойових дій».

Утім, крім позитивних моментів, законодавчий документ про реінтеграцію Донбасу містить чимало недоліків. На них наголошували окремі народні депутати, експерти, правозахисники ще до того, як його було проголосовано.

«Мені здається, де-факто змін не відбулося, тобто державні структури поки не застосовують Закон прямо, бо не зовсім розуміють, як це робити, – зазначила для Opinion Олена Луньова, експертка Центру інформації про права людини. – Хоча його норми дають можливість особам, що проживають на підконтрольній території, отримати, наприклад, довідку не внутрішньо переміщеної особи, а про підтвердження місця перебування. Її ніколи, здається, і не отримують, але Законом вона передбачена. Не зрозуміло, як це буде тепер взагалі працювати».

Миротворці

Отже, Росія – агресор і окупант. І це вже не емоційні заяви журналістів та окремих політиків, а законодавчо закріплений факт. За запевненнями фахівців, ці визначення – наріжний камінь надважливого документа.

Реакція Росії не забарилася. Після ухвалення ВРУ Закону про деокупацію Володимир Путін зібрав Раду нацбезпеки РФ. Звісно, кремлівські достойники негативно сприйняли документ. Наприклад, прес-секретар президента Путіна Дмитро Пєсков заявив, що Закон віддаляє перспективи врегулювання конфлікту. А фракції Держдуми РФ у заяві обізвали документ «пройнятим ненавистю».

«Вони (росіяни. – прим. авт.) намагаються залучити якісь інші механізми впливу й утримання тимчасово окупованих територій на сході України під своїм контролем», – повідомила Opinion народна депутатка Ірина Фріз, член Комітету ВРУ з питань національної безпеки та оборони.

Як тепер бути з можливою появою міжнародних миротворців на сході України? Пані Фріз вважає, що миротворці та Закон – речі не пов’язані, хоча вона й переконана, що відповідна місія ООН на Донбасі пришвидшить встановлення миру на нашій землі. Думка ж її парламентського колеги Дмитра Тимчука така: «Якраз із ухваленням цього Закону можемо говорити про те, що пропонований Росією формат операції розміщувати миротворців лише на лінії зіткнення, тому що це нібито внутрішній конфлікт, відпадає. Україна вже законодавчо визначила події на Сході зовнішньою агресією, тому можемо апелювати. Миротворців необхідно розміщувати на державному кордоні, який не контролює Україна».

Ці речі віднині мають бути зрозумілими і для ООН, і для тих країн, які зможуть взяти участь у миротворчій операції. Але не все просто.

«Управління жодним чином не втручається у можливі дипломатичні домовленості й формати, інструменти міжнародного характеру, які можуть бути залучені на територіях – чи то миротворці, чи то міжнародна адміністрація, чи то моніторингові місії екологічного, соціального або іншого характеру, – переконаний Олег Саакян. – Однак я б не зациклювався виключно на миротворчій місії та не сприймав би її як панацею. Цей інструмент багато в чому суперечливий, і від мандату миротворчої місії, якщо вона відбудеться, залежатиме, корисний він для України чи загрозливий. На жаль, ризики дуже серйозні і вони існують».

Особливий порядок

Правозахисники переймаються тим, що Закон розв’язує руки силовикам. Цьому сприятиме так званий особливий порядок. І йдеться не тільки про розширення повноважень військовослужбовців, а всіх залучених до проведення заходів зі збройної відсічі агресії РФ осіб: поліцейських, працівників СБУ, ДСНС, спецзв’язку.

«Було безліч наших застережень, бо там є і застосування зброї в разі невиконання законної вимоги, питання використання майна, проникнення в службові приміщення і багато іншого, – повідомила Олена Луньова. – Закон не містить застережників, як захистити цивільне населення, що залишається на території, яка нині не визначена.

Шукаємо шляхи для того, щоб Об’єднаний оперативний штаб виніс спеціальний наказ чи розпорядження, яким керувалися б військовослужбовці та інші особи, залучені до проведення військових операцій, при комунікації із цивільним населенням. Адже силовики отримують дуже широке коло повноважень, і ризики порушення прав людини, цивільного населення зростають у кільканадцять разів».

Не може, на переконання правозахисників, не турбувати і відсутність у Законі питання компенсації цивільним громадянам витрат і можливої шкоди у разі використання їхнього транспорту, приміщень, земельних ділянок тощо.

«У мене до них єдине запитання: нехай вони скажуть, що відбувалося з контролем режиму цих територій, коли ті перебували під правовим статусом антитерористичної операції? – апелює Дмитро Тимчук до правозахисників. – Вони читають ухвалений закон, але, на жаль, не знають, що було ще вчора. А варто розгорнути закон про АТО і подивитися, що під час АТО фактично всі ці заходи проводилися, але під керівництвом СБУ – і огляд автотранспорту, і можливість затримання громадян, які провозять-проносять заборонені предмети тощо».

Як повідомив Opinion Юрій Гримчак, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, торік лінію розмежування перетнули 11 млн осіб в обидва боки.

«За цей час мені відомо тільки про один випадок, коли можна якимось чином сформулювати, що там були проблеми, – зазначив пан Гримчак. – Тому не бачу жодних ризиків. До того ж, враховуючи останні загрози терактів, які координуються РФ і владою ОРДЛО, думаю, йдеться про правильний і виважений крок».

Довідка:

«Цілями державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях є:

1) звільнення тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях та відновлення на цих територіях конституційного ладу;

2) захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб;

3) забезпечення незалежності, єдності та територіальної цілісності України». (Ст. 4 Закону № 2268-VIII).

Почути Донбас

Переоцінити ухвалення відповідного законодавства з реінтеграції тимчасово окупованих на сході територій складно. Але ж не одними законами доведеться повертати Донбас в Україну.

«По-перше, регіон спочатку треба звільнити, адже поки там немає української юрисдикції, то говорити про якусь реінтеграцію нереально, – наголосив Opinion Анатолій Ткачук, директор з питань науки та розвитку ГО «Інститут громадянського суспільства». – По-друге, система управління цією територією тривалий час має бути відмінною від решти, тому що там обов’язково будуть віруси сепаратизму, бандитизму, прихованого саботажу.

Хто управлятиме цією територією, як там провести вибори одразу після звільнення? Потрібен час. Три-п’ять років – думаю, мінімально допустимий період особливого управління цією територією. І лише після цього можна буде запроваджувати режим самоврядування, схожий до решти території країни».

Кожен місяць, на переконання пана Ткачука, віддаляє ці території від України. Не менш важливо знайти порозуміння з людьми, впливати на їхню свідомість.

«Ми, громадські активісти, не намагаємося вплинути на свідомість людей, які залишилися на окупованій території, а намагаємося, передати їм меседж, що Україна єдина, війна закінчиться, і нам доведеться жити разом у мирі, – запевнила Олена Луньова. – Іноді мені здається, що в держави інші меседжі. І ми повинні шукати шляхи для миру. А слово “мир” нині чомусь використовується як капітуляція, зрада державних інтересів. Це не так. Понад 70 % населення України хоче миру».

Треба проводити багато роботи і на підконтрольній території. Щодо окупованих теренів, то направлені туди сигнали мають бути ясними. Державі слід чітко заявити, чого вона хоче.

«У Раді є кілька законопроектів, які встановлюють кримінальну відповідальність за так званий колабораціонізм, – продовжила пані Луньова. – І людям на окупованих територіях здається, що їх будуть рвати на частини, коли Україна поновить там свій державний суверенітет. І страх цей нівелює все те, що ми намагаємося зробити для покращення становища людей на окупованих територіях. Бо не можна казати, що Україна єдина, коли ми не платимо пенсій, робимо більш жорсткими умови перетину лінії розмежування, дуже жорстко контролюємо внутрішньо переміщених осіб».

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар