Неділя, 22 квітня

Британія заявила про готовність бойкотувати Чемпіонат світу з футболу 2018 у Росії. Заяву прем’єр-міністерки Терези Мей та інших високопосадовців обговорює вже кілька днів увесь без винятку цивілізований світ. І хоча цього разу реальність бойкоту як ніколи близька через загострення стосунків Туманного Альбіону з Кремлем у світлі розвитку історії з отруєнням Сергія Скрипаля, заклики не їхати в РФ на «свято футболу» лунають, здається, з першого дня прийняття рішення проводити там мундіаль.

Щойно 2 грудня 2010 року тодішній президент ФІФА Йозеф Блаттер проголосив рішення Виконкому ФІФА провести ЧС-2018 у Москві, Санкт-Петербурзі, Казані, Єкатеринбурзі, Самарі, Ярославлі, Нижньому Новгороді, Саранську, Волгограді, Ростові-на-Дону, Краснодарі та Сочі, десятки відомих людей заявили, що не збираються туди їхати. Відразу ж називали десятки причин, які можна об’єднати у два напрямки: у РФ масово порушують права людей, і там елементарно бракує цивілізованих умов для життя й відпочинку. Тобто загалом у Москві чи Санкт-Петербурзі, звісно, за великі гроші можна гарно відпочити. Проте переважна більшість простих футбольних вболівальників не готові на це витрачати тисячі доларів. Згадайте хоча б, як комфортно почували себе шведи на Трухановому острові в Києві, коли жили в наметах. Власне, в Україні на Євро-2012 задовольнити свої вболівальницькі потреби можна була з гаманцями будь-якої товщини.

Після початку агресії РФ в Україні, зокрема окупації Криму, заяви про бойкот почали набувати реальних обрисів. Передовсім, як не парадоксально, вони лунали спочатку переважно з вуст відомих політиків і культурних діячів Заходу, а в Україні на цій темі спеціально не акцентували. Утім, розуміючи, які гроші були вкладені в підготовку мундіалю, більшість оглядачів погоджувалися з тим, що його у Кремля таки ніхто не забере.

Насправді Росії від самого початку не пощастило з цією «великою перемогою», як її назвав колишній президент Дмитро Медведєв. Як я вже зазначив, спочатку було чути поодинокі голоси з різних куточків світу щодо побоювань за своє здоров’я та безпеку під час «спортивного відпочинку» в РФ. Потім в епіцентрі скандалу постала історія про корупцію в ФІФА. Пам’ятаєте, як Європарламент 11 червня 2015 року підтримав заяву голови ревізійної комісії ФІФА Доменіко Скелі про те, що Росія і Катар можуть бути позбавлені права на проведення чемпіонатів світу з футболу в 2018 і 2022 роках у тому разі, якщо з’ясується, що країни отримали мундіаль внаслідок залучення корупційних схем? Преса цілий рік обговорювала цю тему, були проведені кілька гучних журналістських розслідувань. Словом, тоді розгорнувся нечуваний скандал. І хоча офіційно доведено факту корупції з боку РФ не було, Комісія з етики при Міжнародній федерації футбольних асоціацій у своєму спеціальному розслідуванні діяльності президента ФІФА Йозефа Блаттера і голови Союзу європейських футбольних асоціацій (УЄФА) Мішеля Платіні рекомендувала проти обох вжити санкцій, що і було зроблено.

До дискурсу про відмову від проведення мундіалю в РФ у 2016-2017 роках потихеньку почала долучатися Україна. Спочатку в пресі писали про те, що нашим фанам просто небезпечно їхати на ЧС, адже вони ризикують своїм життям і свободою. І це далеко не перебільшення: кілька українців, якщо розгорнуть національний прапор і заспівають перед стадіоном гімн нашої країни (заради чого власне всі й їдуть на футбол в інші країни), в Росії будуть розцінюватися як учасники несанкціонованого мітингу. А варто нашим ультрас у Москві чи Санкт-Петербурзі вигукнути, що «Крим – це Україна» – їм закинуть зазіхання на «територіальну цілісність» РФ. Навіть не сумнівайтеся. До речі, саме наші ультрас, які першими вийшли на Майдан і тепер воюють на сході країни, безумовно, стануть об’єктом цькувань та переслідувань не лише з боку поліції та спецслужб, а й російських неонацистських рухів. І розповідай потім, що «футбол – поза політикою».

Однак, в Україні чомусь до тотального бойкоту не закликали. Ймовірніше, просто ні влада, ні вболівальники не знали, що робити, якщо наша збірна вийде з групи і отримає путівку на футбольне свято імені Путіна.

Благо, не вийшла.

І от тепер, після окремих більш чи менш потужних голосів, прокинулася Британія. І дуже потужно. Бойкот вже оголошено, щоправда, поки що дипломатичний. Цього тижня прем’єр-міністерка Великої Британії Тереза Мей оголосила, що призупиняє всі заплановані двосторонні зустрічі на високому рівні між Великою Британією і Росією через отруєння в Солсбері екс-полковника запасу російського ГРУ та його дочки. Вперше окремо наголошено: жоден високопоставлений британський представник не поїде на Чемпіонат світу з футболу-2018. Також ігноруватимуть футбольний карнавал імені Путіна британські міністри й члени королівської сім’ї. Це вже майже факт, адже люди такого рівня свої слова на вітер не кидають.

Крім того, всерйоз обговорюється можливий бойкот збірної Англії. Щоправда, з певним уточненням: якщо футболістам щось буде загрожувати життю. А це, на жаль, може бути реальністю.

Взагалі, Росія однозначно перетворилася на країну-ізгой. А ЧС-2018 може стати провалом на рівні Олімпійських ігор 1980 року. Тоді, кажуть, відмовилися приїхати 65 запрошених на Ігри країн. У цивілізованому суспільстві має бути соромно не те що їхати, а взагалі говорити про змагання, які організовує країна-агресор, країна-допінг, країна-злодій.

Активніше нарешті загуділа Україна. Наша Федерація футболу (ФФУ), уважно все зваживши та обміркувавши, таки перестрахувалася та відмовилася від своєї квоти на придбання квитків на матчі ЧС-2018. І не проводитиме акредитації українських журналістів для висвітлення фінальної частини Чемпіонату світу-2018 з футболу. ФФУ опублікувала заяву на своєму офіційному сайті, де, зокрема, зазначено: «Федерація футболу України офіційно підтверджує, що не проводитиме акредитації вітчизняних журналістів для висвітлення фінальної частини Чемпіонату світу з футболу, яка відбуватиметься в Росії 14 червня–15 липня 2018 року. Про це було повідомлено ФІФА 26 січня. Також ФФУ відмовилася від своєї квоти на придбання квитків на матчі ЧС-2018».

Словом, про нові повороти в історії нещасного ЧС-2018, який пройде в нещасній Росії, стане відомо вже зовсім скоро. Як кажуть, запасайтеся попкорном, адже буде цікаво. Проанонсувати можна хіба що тим фактом, що Австралія, Польща та Японія вже також повідомили, що можуть приєднатися до британського бойкоту, якщо розслідування замаху на Сергія Скрипаля приведе до російських спецслужб.

Далі буде…

Текст: Вадим Лубчак

Залишити коментар