Понеділок, 23 липня

Звинуватити у відсутності здорового глузду, коли тебе запитують про тобою ж украдене, – найвищий ступінь цинізму. Лідер країни-агресора продовжує поводитися в притаманній йому манері злодія-нахаби.

Не визнавати вибори

В останній тиждень Крим знову в центрі уваги світу. За два дні вибори президента РФ, дату проведення яких «підігнали» під четверту річницю незаконної анексії українського півострова, про що писав Opinion більше місяця тому. Безальтернативні перегони, після яких продовжиться одноосібне панування Володимира Путіна ще на шість років, дають підстави російському президенту робити стратегічні заяви щодо майбутнього окупованої території.

«Та що ви, з глузду з’їхали чи що? Немає таких обставин і не буде ніколи», – відповів Путін на запитання про можливість повернення анексованого Криму Україні. Ідеться про спілкування з президентом РФ під час зйомок пропагандистського фільму Андрія Кондрашова «Путін».

Нарешті перервалося мовчання української влади щодо виборів у Криму. Президент Петро Порошенко закликав послів «Великої сімки» не визнавати російські президентські перегони на окупованому півострові. Заяві українського глави держави передувало запевнення Верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки Федеріки Могеріні про те, що Євросоюз не визнає вибори президента РФ у незаконно анексованому Криму. Пізніше речниця Держдепартаменту США Гедер Науерт нагадала Путіну, який відвідав півострів, що Крим – це Україна.

Закликала міжнародну спільноту не визнавати російські вибори на анексованій території і Верховна Рада. У парламентському зверненні зазначається: проведення цих виборів – грубе порушення Конституції та законодавства України. Текст документу на своїй сторінці у Facebook 12 березня опублікував голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. На сторінці пана Чубарова є також звернення Меджлісу про те, що кримські татари, попри шантаж і погрози російських окупантів, не голосуватимуть на виборах в анексованому Криму 18 березня.

Отже, Путін може заявляти все, що завгодно. Він не вічний, до того ж не всемогутній, попри нечуване нахабство. Чимало людей незгодні з ним не тільки щодо виборів-2018. Вони обдумують можливості повернення Криму в Україну, роблять усе можливе, аби наблизити цей день.

Зупинити агресора

Чотири роки триває дискусія, чи можна було утримати Крим у складі України в 2014 році. Досі однозначної відповіді немає. Не виключено, що статус корінних жителів півострова – кримських татар – ускладнив би незаконний процес анексії. У 2007 році було ухвалено Декларацію ООН про права корінних народів. Однак тоді наша країна утрималася від голосування.

«Це був шокуючий, безпрецедентний факт, коли Україна не голосувала за Декларацію ООН про права корінних народів, – розповіла Opinion Наталія Беліцер, експерт-дослідник Інституту демократії ім. Пилипа Орлика. – Думаю, що причини були політичні, бо юридичні підстави відсутні. В Європі є багато прикладів, коли саме в унітарних державах існують територіальні автономії для певних етнічних груп. Наприклад, Королівство Данія з Гренландією з дуже високим рівнем самоврядування, де переважна більшість населення – корінний народ».

І тільки в 2014 році Верховна Рада постановою від 20 березня офіційно визнала кримських татар корінним народом. Саме в цей день відбулася легалізація анексії Криму в російському парламенті. Депутати Держдуми проголосували за ратифікацію «Договору про прийняття Республіки Крим до РФ і створення нових суб’єктів». Щоправда, шестеро з 450 парламентаріїв не голосували взагалі, а один був «проти» – Ілля Пономарьов не підтримав анексію Криму.

За словами Ескендера Барієва, голови правління Кримськотатарського ресурсного центру і члена Меджлісу кримськотатарського народу, півострів можна було відстояти за умови злагодженої співпраці органів влади України. А активіст кримськотатарського національного руху Синавер-ага Кадиров переконаний, що українські військові мали до кінця виконувати присягу, коли в Криму з’явилися «зелені чоловічки».

«Одне те, що вони (окупанти. – прим. авт.) діяли без нашивок, дає мені підстави вважати, що вони самі були не впевнені в кінцевому результаті, – пояснив Opinion пан Кадиров. – І в разі чого вони не готові були застрягнути в Криму, а готові були пройти Крим безболісно. Але, на жаль, дії військових виявилися не на належному рівні».

Натомість Юрій Гримчак, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, запевнив Opinion, що розмови про можливість утримання Криму в 2014 році в складі України – «стовідсоткові спекуляції». Хоча, за його словами, не всі призначення нової на той час влади, можливо, були правильними.

«За останні роки для підтримання та збереження нашого суверенітету створено 16 нових військових бригад, – розповів пан Гримчак. – Нещодавно було підтверджено, що США підтримуватимуть Україну, поки не будуть повернуті території ОРДЛО та Криму. Особливо наголошено на тому, що Крим залишається на порядку денному. Те, що його винесено за межі Мінського формату, – правда. Але цей формат створено для вирішення питань війни на територіях Донецької та Луганської областей».

Попри те, що світ не визнає Крим частиною РФ, російська пропаганда намагається гнилими нитками пришити півострів до тіла імперії. Вона активно проштовхує ідею схожості випадків Криму та Косово. Однак Наталія Іщенко, заступниця директора Інституту світової політики, в коментарі Opinion заперечила такий підхід: «По-перше, Косово не є анексованою територією. Косово було частиною Югославії та потім відокремилося, тобто анексії не відбулося. А Крим був анексований Росією, причому офіційно. По-друге, жодна міжнародна організація, жодна країна не визнають російську анексію Криму. Водночас Міжнародний суд ООН визнав, що Косово мало право оголосити свою незалежність, і це не порушує міжнародні правові норми».

Півострів віддаляється

Ще в перший рік анексії Криму фахівці запевняли, що з курортного регіону півострів перетворюється на російську військову базу. Його мілітаризація не припиняється. Крім того, там відбулося масове заміщення населення. Майже півтора роки тому в Женеві на Форумі ООН з питань національних меншин Комітету з прав людини Ескендер Барієв заявив, що до Криму з Росії завезли 120 тисяч осіб.

«Процес заміщення населення триває, – підтвердив Opinion пан Барієв. – Цифри мною були занижені, тому що ми не володіли повною інформацією. Хоча й 120 тисяч осіб для Криму – теж достатньо велика кількість людей. Є ж різні дані: від кількох сотень тисяч до мільйона».

Крим перевантажений автомобілями, житло складно знайти навіть у степовому Білогірському районі, і це свідчить про те, що на півострів прибуває багато людей. Натомість кримські татари й українці вимушені виїжджати за межі Криму.

«Наше завдання – робити все, щоб наші співвітчизники і надалі жили в Криму, – продовжив Ескендер Барієв. – Оскільки Росія всіх завезених росіян позиціонуватиме як кримчан, то в такий спосіб наголошуватиме, що начебто кримчани хочуть бути в складі РФ. Маємо історичний досвід, коли у 1783 році кримські татари в Криму складали 90 %, а в 1944 році вони були позбавлені права знаходитися на півострові».

Політв’язнів більшає

Один із російських міфів стверджує, що в Криму не пролилася кров і півострів начебто безболісно відійшов до складу РФ. Але загиблі були. Першою жертвою у березні 2014 року став учасник мирного протесту проти російської окупації 39-річний Решат Аметов, якого закатували особи з так званої «самооборони Криму». Що вже казати про політичні репресії та переслідування російськими силовиками незадоволених? Чотири роки тому почалося згортання прав і свобод. Згодом Верховний суд РФ заборонив Меджліс кримськотатарського народу.

Утиски стосуються і представників ЗМІ. Слід згадати судилище над кримським журналістом Миколою Семеною, якого російська влада звинуватила в публічних закликах до порушення територіальної цілісності РФ. Не менш ганебне переслідування фермера Володимира Балуха, який відмовився від російського паспорта і вивішав український прапор над своїм обійстям. Цьому мужньому чоловікові підкидали зброю, його катували, судили, але не зламали.

«Нині до переліку осіб, які незаконно позбавлені волі в Криму через сфабриковані кримінальні справи, входять щонайменше 57 людей, – повідомила Opinion Ольга Скрипник, голова правління Кримської правозахисної групи. – 37 осіб перебувають на території Криму в СІЗО, здебільшого Сімферополя. 20 із них вивезені в різні періоди до РФ, наприклад, Олег Сенцов та Олександр Кольченко, що є воєнним злочином, згідно з Женевською конвенцією. Вони перебувають в російських колоніях. І цей перелік зростає. У 2014 році заручників Кремля було щонайменше 5, а наприкінці грудня 2017 року їх стало 55. Тобто за чотири роки список людей, які стали жертвами кримінального переслідування, збільшився в 11 разів».

РФ використовує й адміністративні переслідування: великі штрафи за участь у мирних мітингах чи пости в соцмережах. Середнє покарання становить 10-20 тис. рублів, що дорівнює середній зарплаті. За роки окупації загальна сума штрафів, накладених РФ на кримчан, склала майже 4 млн рублів.

Юрій Гримчак запевнив, що держава підтримує мешканців півострова: «Навіть цього року в бюджеті Міністерства (з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. – прим. авт.) закладено гроші на підтримку політв’язнів, які перебувають на території Криму. Ми повсякденно відслідковуємо ситуацію щодо порушення прав кримськотатарського народу. Здійснюється юридична допомога, фінансова підтримка сімей, які постраждали».

Утім, цього недостатньо. І держава має, окрім іншого, скасувати закон про створення вільної економічної зони «Крим». Ольга Скрипник вважає таку зону на окупованій території нонсенсом. Закон немає нічого спільного із захистом прав людини, він вигідний здебільшого олігархам.

«Ми наполягаємо на тому, що має бути окрема уповноважена або координуюча особа, яка в Адміністрації президента займатиметься питаннями звільнення політичних в’язнів, – наголосила пані Скрипник. – Щоб родичі наших в’язнів мали, куди звертатися. Такої посади немає, і різні міністерства по-різному щось роблять, але ніхто ці дії не координує».

12 березня Федеріка Могеріні закликала Росію звільнити всіх незаконно затриманих, ув’язнених у Криму та РФ. Цього ж дня Рада ЄС продовжила на півроку індивідуальні санкції за підрив і загрозу територіальній цілісності, суверенітету і незалежності України. Обмеження стосуються 150 російських чиновників та кількох десятків компаній із РФ.

Повернути крадене

«Крим може повернутися в Україну відносно мирним шляхом, без будь-яких військових дій, – наголосив Ескендер Барієв. – Військові дії можуть бути, але лише точкові проти диверсійних груп, які залишить РФ».

На думку члена Меджлісу, необхідно розширювати і поглиблювати персональні санкції проти російських чиновників, карати тих, хто продовжує співпрацю з російськими фірмами, що діють на території Криму. І слід вести мову не просто про порушення прав людини, а про деокупацію півострова.

«У лютому я говорив, що ми розпочинаємо кампанію зі звільнення Криму, – продовжив Ескендер Барієв. – Тобто привернення уваги громадськості у всьому світі, яка буде солідарна з нами у боротьбі за звільнення Криму. Думаю, є й офіційні заяви МЗС і президента України про те, що будемо створювати міжнародну платформу з деокупації. І ми маємо цілеспрямовано працювати, щоб тема Криму залишалася на порядку денному світових подій».

Синавер-ага Кадиров впевнений: якщо Україна щось і робить для повернення Криму, то, по-перше, недостатньо, а по-друге, її заходи викликають сумнів: «Основним, на мій погляд, інструментом деокупації Криму може виступити відновлення кримських татар у правах, створення кримськотатарської автономії. На жаль, з боку Української держави чи то немає розуміння, чи то у неї якісь свої стратегічні плани».

Ольга Скрипник погоджується: Україна докладає недостатньо зусиль, передусім щодо стратегії реінтеграції та повернення Криму. Ця стратегія відсутня, а вона має стосуватися не лише території, а й людей. «Серед політиків спостерігається тенденція говорити про Крим з погляду території, а не людей, які там залишаються, – переконана пані Ольга. – Немає чітких відповідей, як українські органи влади будуть ставитися до людей, які брали участь в організації референдуму і які під впливом пропаганди брали участь у цьому референдумі, тому що з точки зору міжнародного права це різні дії. Бачимо тільки політичні заяви і поки що не бачимо цілісного законодавства з питань Криму. Більше того, є закони, які суперечать один одному».

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар