Вівторок, 22 травня

Згадуючи внесок української культури у світову культуру, часто на думку спадає лише «Щедрик», що став різдвяним гімном планети, та нашу кухню. Однак за кордоном аутентика Батьківщини підкорює світ: ЮНЕСКО вніс петриківський розпис до нематеріальної спадщини людства, а будинки високої моди Jean Paul Gaultier та Valentino використовували дніпровські орнаменти у свої колекціях. Втім, наше Міністерство культури лише 5 років тому внесло унікальну техніку до національної спадщини. Opinion з’ясував, чому чиновники не встигають за світовими трендами, які роблять Україну модною.

З техаського міста Остін до Сіетла й звідти до Сан-Франциско крокує український петриківський розпис. Разом із ним майстриня Марина Волк. Щотижня художниця проводить майстер-класи з техніки малювання дніпровських орнаментів у містах США. Зазвичай на її воркшопах аншлаг: американцям до вподоби прості, але яскраві деталі петриківки.

Марина Волк, художниця, яка популяризує у США петриківський розпис

«Американцям дуже цікава наша культура – для них це екзотика. Вони ніколи такого не бачили, і це для них щось абсолютно нове. Однак у багатьох є помилкове уявлення про те, що петриківський розпис походить із Росії. Люди завжди приємно дивуються, коли я їм говорю, що це все-таки Україна, і пояснюю, звідки це взялося, чим воно відрізняється від інших видів народного мистецтва Східної Європи. Американцям подобається нова річ, інша культура, тому вони завжди в захваті», розповіла Марина Волк.

Показ Jean Paul Gaultier у 2005 році

Не звернути увагу на Україну не могли будинки моди після Помаранчевої революції 2004 року. Чимало кутюр’є приїхали до Києва надихатися східноєвропейською культурою. Чи не першим відреагував Жан-Поль Готьє, який присвятив дві колекції «Осінь-зима 2005/6» та «Весна-літо 2006» нашій атуентиці: вишиванці та петриківському розпису. Навіть сектори глядачів модельєр назвав на честь наших обласних центрів: Житомир, Львів, Харків тощо, а одну сукню назвав «Буковина». Пізніше редакторка американского Vogue Анна Вінтур назвала цю колекцію кращою за всю історію будинку моди.

Після Революції гідності увагу на українські орнаменти звернув італійський модний дім Valentino. Колекція «от кутюр» (фр. haute couture – «високе пошиття»; швацьке мистецтво високої якості; сукня виготовляється в одному екземплярі) здійняла чимало галасу у фешн-індустрії Європи. На відміну від інших, вперше дизайнери Марія Граціа Чіурі та Пірполо Піколі не просто використали елементи аутентики, а й повністю присвятили колецію нашим орнаментам.

Показ Ukrainian Fashion Week 2015

Після показу Valentino сполошилася й українська індустрія моди. Буквально за місяць на Ukrainian Fashion Week дизайнерка Ірина Діль представила колекцію одягу осінь-зима, присвячену петриківському розпису. Тоді вперше петриківка була нанесена на одяг у вигляді принту на тканині, що зробило процес виготовлення дешевим та дозволило пустити його надалі до мас-маркетів.

Ресторан у Ніцці та чашки Starbucks

Зацікавленість українською аутентикою почала зростати не тільки у фешн-сегменті. На Французькій Рив’єрі, в місті Ніцца, відкрився ресторан української кухні, родзинкою якого став петриківський розпис в оформлені інтер’єру. Автор розпису – відома дніпровська художниця Вікторія Тимошенко. Декоративний розпис у вигляді дерева життя прикрашає одну зі стін приміщення.

Рік потому українка Ганна Буччіареллі (Шинлова), що живе у канадському Торонто, створила новорічний дизайн для чашок Starbucks, використавши елементи петриківського розпису. Вони потрапили до закладів мережі у 75 країнах світу, а про дніпровську техніку дізналися десятки мільйонів поціновувачів кави.

Інтер’єр української хати 1920 року

До всесвітньного визнання петриківка йшла більше ста років. Вперше петриківський розпис документально зафіксували у 1913 році, однак історія техніки бере початок з сивої давнини – з XVII і XVIII століття. Здавна квітучі рослини в українському фольклорі символізували весну, життя та силу. Після Голодомору українським майстрам вдалося зробити майже неможливе – у 1935-36 роках провести виставки дніпровського мистецтва у Москві, Ленінграді та Києві. Унікальні орнаменти набули шаленої популярності у міської інтелігенції, а художниці та популяризаторки стилю Надія Білокінь та Тетяна Пата отримали звання «майстра народної творчості». Останню вважали засновницею школи петриківського розпису, хоча сама вона у відповідь на таке зазначала, що продовжувала традиції, які перейшли до неї ще від бабусі.

Тарілки з петриківкою

За радянських часів існувала й фабрика петриківського розпису. Більшість виробів, передусім скриньки та тарілки, створювалася з пресованої тирси, яку вкривали чорною фарбою і наносили розпис, після чого вкривали виріб лаком. Продукцію експортували до 80 країн світу. Та за часів незалежної України фабрику закрили і розтягли, а розписи, опинившись просто неба, знищуються.

У 2012 році чиновники спромоглися внести мистецьку техніку до списку елементів нематеріальної спадщини України, а двома роками пізніше – до аналогічного списку Юнеско.

Однак жодної підтримки з боку держави петриківській розпис не отримав, і, як і 100 років тому, він зберігається лише завдяки окремим майстрам і ентузіастам.

Текст: Костянтин Руль

Залишити коментар