Четвер, 24 травня

У Запорізькій області пліснява та грибок «доїдають» унікальний храмовий розпис, розробником якого був сам Віктор Васнєцов.

Вільнянський район Запорізької області, село Тернівка – саме тут паонад століття тому, в 1905 році, на благодійні кошти поміщика Іллі Протопопова збудували церкву.

Чимало знавців запевняють: Іллінська церква (названа на честь пророка Іллі) – маленька копія Володимирського собору, що розташований у Києві. Незважаючи на досить пристойний вік, всередині церкви збереглася майже у первинному стані кахельна підлога, а на стінах частково залишився дубовий іконостас. Проте унікальність храму полягає не в його віці, а у фресках.

«До нас приїжджали фахівці з харківської Академії мистецтв. Вони брали зразки зі стін і розпису. Вони на 100 % впевнені, що розробка ідеї, керівництво розпису належить Віктору Васнєцову. Чи доклав він руку особисто? Навряд чи. Але те, що він розробляв, – це точно», – каже настоятель храму отець Олексій Растворов.

Кому ж насправді належить унікальний розпис храму? Відповідь на запитання можна знайти в одному з архівів Санкт-Петербурга. Проте грошей на цю подорож у священнослужителів немає. Що ж стосується історії, то, як нам розповів настоятель храму, колись у селі була парафіяльна школа, священнослужителі справляли службу, був паламар, староста. На той час Тернівка була великим селом.

«З тисячу душ нараховувалося. Коли Протопопов помер, його поховали за вівтарем. Однак пізніше радянська влада викопала його тіло й викинула на скотомогильник. Коли почалася революція, тут був клуб, у приміщенні церкви ткали килими. Багато фресок зафарбовували, а над “Страшним судом” було натягнуте полотно, тому розпис і зберігся до наших часів. У храмі, який на той час був клубом, пробили дірку й топили котлом. Донині збережені частинки дерев’яного дубового різьбленого іконостасу. Самі ж ікони, напевно, знаходяться в приватних руках. Вогкість і грибок майже повністю знищили унікальний розпис», – говорить настоятель Олексій.

Навколо розпису, точніше його авторства, ходило багато чуток. Провідний співробітник Запорізького художнього музею Людмила Травень також вважає, що особисто Віктор Васнєцов долучився до оформлення Іллінського храму, але розпис робив не він.

«Я проаналізувала його листування цього періоду: не міг він бути тут, у нас. Але, безумовно, сцена “Страшного суду” розроблена Віктором Васнєцовим. До речі, коли він закінчив свою роботу у Володимирському соборі, він сказав: “Я поставив Богу свічку”. Нехай знайдеться благодійник, який би поставив свічку, відреставрувавши Іллінський храм», – цитує Людмилу Іванівну одне із запорізьких видань.

Сьогодні храм перебуває у жахливому стані. Взимку дзвіниця покривається товстим шаром льоду. Якщо йде дощ або ж сніг, то він йде не лише ззовні – зсередини храму все також тече. Парафіяни не встигають підставляти відра. Разом із дощем «змивається» і розпис. Нині вже неможливо й розгледіти, як саме виглядали тоді, у далекому 1905 році, розписані стіни. Навряд чи знайдуться фахівці, які б змогли відтворити ту неповторну красу. Проте зберегти хоча б те, що залишилось, можна.

Спеціалісти давно вже розробили макет, як мають виглядати дзвіниця й купол. Але через відсутність коштів уже кілька десятків років не вирішується проблема перекриття даху.

Сьогодні справжній витвір мистецтва, який пережив знущання радянської влади, фактично доїдає грибок і пліснява. Він вже дійшов до «Страшного суду», а від «Рівноапостольного князя Олександра Невського» вже зовсім скоро нічого не залишиться.

Текст: Ольга Парсенюк

Фото: Дмитро Смольєнко

Залишити коментар