Четвер, 24 травня

Минулого тижня мережу підірвали шкарпетки Джастіна Трюдо, прем’єр-міністра Канади. У кумедних шкарпетках з яскравими жовтими качечками на бузковому фоні не було нічого аж такого революційного, якби не те, що пан Трюдо вдягнув їх до суто формального, консервативного темно-синього костюма і відвідав так офіційні заходи Всесвітнього економічного форуму в Давосі.

Уявіть собі на хвилинку, що в таких шкарпетках з’явився б на тому самому форумі у Давосі український високопосадовець, який-небудь міністр чи, борони Боже, президент. Та що там, не треба президента та Давоса, уявіть собі, що у таких шкарпетках простий український восьмикласник прийшов до звичайної української школи!

Однак для пана Трюдо такі неформальні шкарпетки стали вже своєрідним фірмовим знаком. За допомогою шкарпеток він час від часу робить політичні та культурологічні заяви. Як-от на зустріч із директором Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард він вдягнув шкарпетки з портретом героя блокбастеру «Зоряні війни», чим висловив свої кінематографічні вподобання.

Неодноразово пан Трюдо був помічений у шкарпетках з національної символікою Канади – білим кленовим листям на червоному тлі. Уявіть собі, знов ж таки, українського високопосадовця, який висловлює свій патріотизм через жовто-блакитні шкарпетки. Можна тільки гадати, якими епітетами нагородять його за це наші громадяни. «Рагуль», «селюк», «вдягнутися по-людськи не вміє» та «елементарних правил етикету не знає, а туди ж, до влади преться» — це ще найтолерантніші та найкоректніші із можливих коментарів, які отримає такий стильний камікадзе в українському фейсбуці.

Чому ж шкарпетки Джастіна Трюдо не видаються нам такими недоречними та безглуздими? Українці в мережі розмірковують, що саме мав на увазі пан Трюдо, чи то був акт підтримки України (з огляду на кольорову гаму), чи то був тонкий тролінг його колеги, російського прем’єр-міністра (з огляду на качечок). Але жодного засуджуючого коментаря, жодної повчальної нотації на тему ділового дрес-коду та протоколу. Канадському прем’єру ми легко дозволяємо почуватися невимушено та трохи розряджати сувору офіційну атмосферу веселими шкарпетками.

А своїм можновладцям, та й самим собі – ні, для нас це неприпустимо. Наші чоловіки не носять неформальні шкарпетки на важливі прийоми чи просто на роботу в офіс. Наші чоловіки не дозволяють собі занадто вільних рухів вбік від стандартного «джентльменського» набору: однотонна (для урочистих подій – біла) сорочка, сірий або темно-синій костюм, чорний ремінь, чорні шкарпетки та чорні туфлі «оксфорди» чи «дербі». Хоча здебільшого вони й не знають, що це так називається.

І в цьому – в необізнаності – полягає головна причина того, чому шкарпетки з качечками неможливі в нашому діловому та політичному ландшафті. Ми знаємо, що на серйозних подіях та важливих ділових зустрічах усі мають бути вдягнені «як слід», «як треба». Але ми не дуже добре знаємо, як саме треба. А якщо навіть знаємо, то все одно не впевнені, а що, як ми знаємо неправильно? Що, як ми одним неправильним кроком викриємо себе з головою? Що, як всі здогадаються, що ми тільки вдаємо з себе крутих, просунутих, європейських політиків та бізнесменів, а насправді ми смішні провінційні невігласи, що не мають ані власного смаку, ані сталої традиції? Більш за все ми боїмося виглядати смішними. І це дуже печально.

Пам’ятаєте, зо два роки тому великого галасу наробила пані посол України у Великобританії та її вбрання для офіційного прийому в королеви? Усе нашим коментаторам та «експертам стилю» було не так: і колір занадто яскравий, і сукня недостатньо довга, і головне, ще капелюха якогось недолугого причепила на голову, як дурепа, зробила з себе посміховисько! Мало хто з цих коментаторів спромігся відкрити першоджерела та дізнатися, яким саме мало бути вбрання пані посла на тій події. А воно мало бути саме таким, і той капелюх був необхідним атрибутом, без якого було неможливо обійтися. Звичайно, пересічний громадянин України не знає та не має знати дрес-код королівських прийомів. Але наше колективне несвідоме шепоче нам у вуха, що й наша посол – одна з нас, вона теж не знала дрес-коду та вбралася безглуздо. У це ми скоріш ладні повірити, ніж у те, що капелюх мав бути за протоколом.

Та й взагалі з дрес-кодами та офіційними протоколами в пересічного громадянина не дуже. Тому, коли справа доходить до прийомів та урочистих подій, він тримається зубами за звичні, зрозумілі, прості рішення, бо вони дарують йому хитку надію не схибити. Тут, як у музиці, без впевненої техніки годі й казати про вдалу імпровізацію. Ти спочатку навчись грати по нотах, а потім вже власні витівки вигадуватимеш.

Ми колективно, всією країною ще не дуже вміємо грати по стильних нотах. У наших чоловіків (за рідкісним винятком) часто-густо костюми настільки погано сидять, краватки так невдало зав’язані, зачіски такі застарілі та загальний вигляд такий незграбний, що тільки шкарпеток з качечками ще не вистачало для повноти щастя.

А Джастін Трюдо грати по нотах вміє. Він у політичному істеблішменті все своє життя. Його батько був прем’єр-міністром Канади, коли Джастін був дитиною. З того часу він брав участь в офіційних урочистостях. Він на всіх цих протокольних умовностях та нудних формальностях не одну собаку з’їв, а цілу зграю. Тому вже може собі дозволити маленькі вільності та примхи, і нікому навіть на думку не спаде, що це він через брак смаку та досвіду.

І ми всі разом, своїм колективним несвідомим це відчуваємо. Що йому – можна. А нам поки що зась. От коли ми навчимося відпускати на волю принаймні дітей, не примушувати їх ходити кільканадцять років до школи в незручних, негарних, нікому не потрібних костюмах, а дозволимо їм носити будь-які шкарпетки та футболки з будь-якими написами… Коли ми звикнемо до того, що одяг – не для демонстрації статусу та статків, а винятково для самовираження та втілення власних смаків… Коли ми припинемо комусь щось доводити своїм одягом, когось із себе вдавати, а почнемо просто жити й вдягатися задля настрою та задоволення… От тоді, можливо, й на шкарпетки наших можновладців прилетять кумедні качечки.

Майя Тульчинська, модний блогер

Більше статей автора читайте на Доступно та просто про моду та стиль та http://cloche.club/

1 комментарий

  1. Сам не вдягав кольорових шкарпеток але виглядає це цілком незвично. У доброму значенні слова. Я тільки підтримую ідею того що людина має перш за все бути особою оригінальною та самобутньою. Тепер може і сам замовлю такі шкарпетки. Тільки де це можна зробити? Не підкажете?

Залишити коментар