П'ятниця, 23 лютого

Соляна пустеля – так називають Куяльницький лиман під Одесою. Під ним знаходиться чи не найбільший у світ шар солі, який майже тисячу років знищує все живе навкруги. У таких жорстких умовах вижили лише кілька видів рослин і лише одна істота…

40 тисяч років тому на місці Куяльницького лиману розташовувалося гирло річки Великий Куяльник. Саме у цей період навколо водойми почали заселятися люди. Тоді в річці жили коропи й щуки, а у навколишніх пасовищах – верблюди й мастодонти. Тисячу років тому гирло обміліло та перетворилося на затоку Чорного моря, а та потім зовсім зневоднилася й стала вже лиманом. Оаза почала перетворюватися на мертву пустелю.

На півночі водойми ще можна побачити невелику річку, що впадає в лиман. Кочові татарські племена називали цю річку «куянлик»  («густий») – такою незвичайною здавалась кочівникам її вода. За 800 років після цього вчені з’ясували, що місцями солоність Куяльнику сягає рівня Мертвого моря на Ближньому Сході, а іноді – перевищує.

Вода пробиває собі шлях на поверхню Куяльника цілих 300 кілометрів. Підземне джерело, що живить річку, знаходиться в центральній частині України. Через відсутність виходу у море мінеральні солі почали проникати в надра землі, утворюючи чи не найбільший соляний шар у Європі. Вода в лимані випаровується, лишаючи на поверхні кристалічну пустелю. Тут вижили лише мікроорганізми, чудернацькі водорості, які червоніють влітку та рачки Artemia salina, розмір яких не перевищує 10 міліметрів.

Однак навколо лиману й досі триває боротьба за місце під сонцем. Серед поодиноких дерев та кущів унікальних ділянок ковилового степу живуть змії, лисиці, борсуки, степові тхори та навіть куниці. Особливо різноманітний світ птахів. Солона вода не замерзає у найлютіші морози, тому на островах у низинах і у верхів’ях лиману утворюють свої багатотисячні поселення колоніальні птахи. Чимало з них перебувають у Червоній книзі.

Основна небезпека для лиману полягає в його поступовому пересиханні. За десятиліття площа водойми зменшилася майже вдвічі. Куяльник довелося з’єднати трубою із морем, аби наповнити його водою. Поступово її рівень зростає, однак чи відновиться унікальна екосистема – вчені не знають й досі.

Текст: Костянтин Руль

Фото: Марина Банделюк

Залишити коментар