Середа, 20 червня

Серед запущених в Україні реформ децентралізацію експерти називають чи не найуспішнішою. Передусім ідеться про створення і функціонування об’єднаних територіальних громад (ОТГ). Щоправда, можна почути й нотки зради, мовляв, добивають ще не зруйноване.

Офіційна позиція

Активний етап децентралізації розпочався в 2015 році, до того готували нормативно-правову базу реформи. Відповідає за процес Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ. Чиновники наголошують на важливості якісних показників перед кількісними. Хоча в Міністерстві запевняють, що темпи створення ОТГ доволі швидкі, порівняно з аналогічною реформою в країнах Європи.

«Темпи реформи справді хороші. Це я озвучую не свою суб’єктивну оцінку, а узагальнену оцінку колег з європейських країн і міжнародних експертів, – цитує сайт відомства В’ячеслава Негоду, першого заступника профільного міністра. – Але ми хотіли б ще швидших темпів. У країні, де дуже багато років не здійснювалися необхідні реформи і яка потерпає від зовнішньої військової агресії, не так багато часу для якісних змін».

Довідка:

Станом на 10 січня 2018 року створено 699 ОТГ, у яких мешкають 6 мільйонів осіб (14,3 % від загальної кількості населення України). Попереду Житомирська, Хмельницька, Чернігівська, Дніпропетровська, Волинська області. Пасуть задніх на Харківщині, Київщині, Закарпатті, Вінниччині, Черкащині та Кіровоградщині.

На сайті Мінрегіону є «Моніторинг процесу децентралізації влади та реформування місцевого самоврядування» – найсвіжіша інформація про динаміку формування ОТГ, ситуацію в областях і районах, інститут старост, бюджети, державну підтримку, розподіл коштів тощо.

Переваги

Не менш важливі за думки урядовців і напрацювання експертів.

«Скепсис про те, що з добровільним об’єднанням нічого не зробимо, бо ніхто не хоче об’єднуватися, виявився перебільшеним – українці швидше пішли на добровільне об’єднання, ніж шведи, латвійці, німці, – запевнив Opinion Анатолій Ткачук, директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства. – Фактично за останні три роки маємо майже 40 % об’єднання. Це дуже високий показник. А головне – результати. У більшості громад вони позитивні. Люди почали не просто говорити: “Дайте нам повноваження чи гроші”, а вони одержали їх і почали використовувати дуже ефективно.

Сотні сіл отримали світло на вулицях, централізоване водопостачання. Криниці повисихали, і об’єднані громади значною мірою це питання вирішили. Багато шкіл реконструйовано: замінено вікна, покрівлі. Змінилася система управління освітою. Учні отримали краще харчування, а вчителі – можливість додаткових ресурсів із місцевого бюджету».

Багато людей зрозуміли: потрібен економічний розвиток. Громади почали активно розробляти й ухвалювати стратегії розвитку, подавати плани під ці стратегії, проекти на фінансування Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР) та ЄС і стали отримувати гроші.

«Починають утеплювати школи, проводити водогони, будувати садочки, – розповів Opinion Сергій Романович, експерт із децентралізації Житомирського центру розвитку місцевого самоврядування. – Раніше все це розпорошувалося на рівні райрад і облрад, їхніх виконавчих структур — рай- і облдержадміністрацій. Нині громади зацікавлені оптимізувати видатки й направити кошти на розвиткові проекти: залучення бізнесу, створення кооперативів. Люди вже розуміють, що податки надходять безпосередньо до бюджету об’єднаної громади, а не розподілятимуться між районною та обласною ланками і загальнодержавним бюджетом».

Складнощі

«Коли вперше починаємо говорити з людьми, то все сприймається з легкою іронією, що десь це можливо, але не в нас – нічого немає, усі виїхали, колгоспи розвалилися, – повідомив Анатолій Ткачук. – Спочатку розповідаємо, для чого це потрібно, збираємо інформацію про цікаве в громаді, опитуємо мешканців. І на основі цього формується вже більш реалістичний портрет громади, визначаються її можливості. Люди починають розуміти: це не фантастика. І коли доходимо до ухвалення стратегії, то вже під неї багато пишуть проектних пропозицій, що б вони хотіли отримати. Частина проектів включаються в бюджет громади, а по частині готуються пропозиції на отримання коштів від ДФРР чи Євросоюзу».

«Намагаємося працювати з громадами, пояснювати, куди слід передусім направляти кошти, – пояснив Opinion Олександр Сергієнко, директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста». – На першому етапі гроші потрібні на інфраструктуру: дороги, ремонти шкіл, дитсадків. Усе це у занедбаному стані. На другому слід думати про майбутнє. Де почали розвиток, там зайнятість населення вища, ніж в інших регіонах. Спроможні громади стали реально розпоряджатися своїми коштами».

Реформа, яка зачіпає половину населення країни (мешканців сіл та містечок), постійно наштовхується на нові виклики.

«Були проблеми з приєднанням громад до уже створених ОТГ, з виборами, коли громади з різних районів хотіли об’єднуватися, – продовжив Олександр Сергієнко. – І таких питань ще багато. Але нині, можливо, найгостріше – передача розпорядження земельними ресурсами у ведення об’єднаних тергромад».

Раніше сільські, селищні, міські ради розпоряджалися землями лише всередині населених пунктів. Але утворилися ОТГ на піврайону і навіть на район, а земля у підпорядкуванні РДА. Без розпорядження ж землею громада не може будувати свою стратегію.

«Популістські партії хочуть беззастережно передати це право місцевим громадам, – повідомив директор «Інституту міста». – Якщо це зробити, то землю, що ще залишилася, тут же розберуть у приватну власність, і громада залишиться без неї. Тому слід ухвалити кілька законодавчих актів, які унеможливили б цей хаотичний розподіл. Ідеться про обов’язкову схему планування території. Тобто визначається цільове призначення земель – промислова, сільгосппризначення, лісова, і після цього передається право розпорядження. Тоді сільгоспземлі не роздадуть під промисловість, а промислові – під житлове будівництво. Так можна уникнути “дерибану”».

Сергій Романович вважає, що найбільші труднощі із селянами понад 60 років: «Вони кажуть, що влада погана, президент, прем’єр і депутати винні. І навіть не знають, що децентралізація влади дає їм можливості безпосередньо вирішувати питання місцевого значення».

Як витрачати гроші?

 Не в усіх громадах розуміють, що кошти слід не проїдати, а вкладати в перспективні проекти.

«Ми придумали хорошу формулу, за якою розподілялися кошти, – розповів Олександр Сергієнко. – По-перше, по проектах. По-друге, була формула, яка враховувала чисельність населення, і розподіл відбувався рівномірно. Але народні депутати починали тиснути на Міністерство, і цей механізм розподілу порушувався. Потужніші вичавлювали з Фонду (ДФРР) більше коштів для себе».

 Громади різні за територіями, чисельністю населення, природними і туристичними можливостями, наявністю лісів, водних ресурсів, корисних копалин. Щоб заявити про свої можливості, ідентифікувати себе на рівні району, області, країни, вони розробляють герби, брендову продукцію, інвестиційні паспорти.

«Підштовхуємо громади вкладати кошти міжнародних грантових проектів, донорських організацій, ДФРР у розвиткові проекти, – запевнив Сергій Романович. – Щоб не просто замінювали вікна, двері чи перекривали клуб, коли молоді взагалі немає в тій чи іншій об’єднаній громаді. Підводимо їх до того, що через рік-два-три, коли державна і міжнародна підтримка завершаться, щоб вони з розвиткових проектів отримали дохідну частину бюджету за рахунок зростання власних надходжень. Передусім говоримо про створення робочих місць. Переймаємо досвід, намагаємося змінити підходи до управління».

 Кращі й гірші

 Серед областей, у яких найгірше відбувається створення ОТГ, столична.

 «Територіальні громади навколо великих міст не мають стимулів для об’єднання, – вважає Олександр Сергієнко. – Навіщо їм це? Дорога земля навколо Дніпра, Одеси, Києва. Там мають великі бюджети, і їм немає жодного сенсу об’єднуватися. До Києва в робочі дні приїздить 650 тисяч людей, які працюють у столиці, а ввечері повертаються назад. Тобто фактично навколо Києва утворилася стійка соціально-економічна структура, яку прийнято називати агломерацією.

Треба шукати інші форми співробітництва. Ми запропонували створити так звану раду агломерації з рівним представництвом навколишніх територіальних громад і трьома повноваженнями. Перше – розвиток соціально-економічної, інженерної та дорожньої інфраструктури; друге – координація транспортних зв’язків між центром і громадами; третє – скоординоване планування територій. Інакше ні місто, ні навколишні громади не зможуть нормально розвиватися».

За словами пана Сергієнка, у громадах можна побудувати сучасні школи, забезпечити їх шкільними автобусами. Наприклад, по одеській трасі автобус збирав би з навколишніх територій учнів і привозив їх не до Києва, а в Чабани чи інше зручне місце. У такий спосіб розвивали б і дорожню систему, і систему освіти.

 За запевненнями Анатолія Ткачука, на Київщині не миряться облрада і обладміністрація, відповідно, є конфлікти між райрадами і райадміністраціями. А сільські голови поблизу Києва не хочуть об’єднуватися, напевно, ще маючи по кілька гектарів землі, яку планують розділити для отримання власного доходу.

«Найпроблемніша Закарпатська область – єдина, де не затверджений перспективний план утворення ОТГ, – зазначив пан Ткачук. – Обладміністрація йде всупереч волі громад на об’єднання. Проблемні Харківська область, Одеська, особливо південно-західна частина, де компактно проживають національні меншини. Там політики не дають сільрадам об’єднуватися, лякають їх апокаліпсисом у відносинах. Стримує процес політичний чинник і небажання голів райрад і райадміністрацій втрачати владу. Думають, що, не даючи об’єднуватися, вони зупинять реформу. Це нереально».

У громадах, де обрали адекватних голів і депутатів, усе добре. А де пішли шляхом лобізму, створили невеликі громади, на виборах ніхто не отримав контрольної більшості, і місцеві керівники не можуть між собою домовитися.

 Найкращі справи на Житомирщині – майже на 60 % території області створені ОТГ. За словами Сергія Романовича, причина у тісній співпраці ОДА із Центром розвитку місцевого самоврядування. Серед найуспішніших ОТГ – Баранівська, де пріоритет за органічним землеробством. Проект органічного кластера виграв конкурс більш ніж серед 100 заявок у ЄС. Громада отримала фінансування. У Чоповицькій ОТГ Малинського району активно розвивають ягідництво. А в Новоборівській (Хорошівський район) будують вже друге спортивне поле зі штучним покриттям за рахунок співфінансування громади й підприємців.

Майбутнє ОТГ

«До 2014 року у Держбюджеті були величезні списки дотаційних сіл, селищ, міст, – розповів Олександр Сергієнко. – Усі вони залишилися без місцевих дотацій. Уряд і президент мали в руках батіг, щоб тримати в покорі місцеві громади. Якщо громади дійсно стануть самостійними, то на розвиток країни вплинуть два ключових чинники. Перше – такі громади самі зможуть вирішувати проблеми, не чекаючи на дядю з Києва: “Ось вам, хлопці, гроші, влада, будуйте собі квітуче життя”. Другий принциповий момент – незалежність від центральної влади. Громадам не зможуть диктувати, який відсоток на виборах треба набрати. Для голів громад не так важливо буде озиратися на президента чи прем’єра, як на свого виборця».

Потребує змін відповідне законодавство. На порядку денному Верховної Ради низка так званих децентралізаційних законопроектів. Насамперед ідеться про нову редакцію закону про службу в органах місцевого самоврядування. Також про покращення процедури об’єднання тергромад, передачу земель за межами населених пунктів до управління ОТГ.

 «2018 рік має стати останнім роком добровільного об’єднання, у 2019-му маємо завершити процес, щоб вибори 2020 року пройшли на новій основі, – наголосив Анатолій Ткачук. – Рекомендував би поспішити, бо в 2019-му, скоріш за все, буде ухвалений закон, котрий затвердить новий перелік громад, і хто не об’єднався добровільно, буде туди залучений на підставі закону».

Текст: Віктор Цвіліховський

1 комментарий

  1. Александр on

    Про еффективність громад!Понад чверть фінансів витрачається на адмінуправління!!!!!!!В часи СРСР було 10%!!!Створюються абсолютно непотрібні структури,туди працевлаштовуються .як правило куми,свати ,друзі…

Залишити коментар