Неділя, 22 квітня

2017 рік запам’ятався світові референдумами в Каталонії та Курдистані, несподіваними результатами виборів у Франції і менш несподіваними результатами у Німеччині, ракетами Північної Кореї та твітами Дональда Трампа, відставкою Мугабе та очікуваним рішенням Путіна йти на четвертий термін. У цьому світовому вирі перипетій Україна існувала 12 місяців. Минув той час, коли наша країна не сходила з перших шпальт світових ЗМІ, але і в 2017-му Україна запам’яталася світові низкою подій.

Безвіз

Безумовно, надання Україні безвізового режиму з ЄС було однією з наших головних перемог. Якщо літом в українських ЗМІ слово «безвіз» лунало з кожного кутка, як пісні Монатіка, то обговорюваність цієї теми в Європі можна порівняти з популярністю Павла Зіброва. З іншого боку, добре, що масово не поширювалася дезінформація російських ЗМІ про українських трудових мігрантів, які в найближчому майбутньому наповнять Європу і відберуть усі робочі місця. BBC звернули увагу на Росію, чиї телевізійні новини применшили значення безвізу та підштовхували людей до думки, що ця зміна призведе до припливу нелегальних трудових мігрантів з України, і що ЄС може врешті призупинити угоду.

New York Times у великому матеріалі «Європа знімає “паперову завісу” в Україні» пишуть: «Їм не дозволяється працювати, і вони можуть бути зобов’язані показати зворотний квиток, але ця зміна є невеликим яскравим променем для України, країни, яка звикла до війни з Росією, яка страждає від економічних незгод». У статті відзначається, що перший день безвізу пройшов досить вдало, за деякими винятками. Автора здивувала жінка, яка, не маючи паспорта для свого 8-річного сина, намагалася перевезти його в Польщу у своїй валізі.

Radio liberty висвітлило святкування першого дня безвізового режиму. Видання процитувало Петра Порошенка, який охарактеризував цю подію як «остаточний вихід України з Російської імперії».

Deutsche Welle нагадали своїм читачам, що у травні, коли Європейська рада затвердила надання безвізового режиму для українців, був установлений і механізм призупинення безвізу, «якщо в Україні є серйозні проблеми міграції чи безпеки».

Конфлікт із Росією

На початку року увага міжнародної преси була прикута до Авдіївки, де 29 січня бойовики розпочали спробу штурму. «Росія та Україна перекидають відповідальність за бойові дії один на одного, поки місцеві жителі повідомляють про найгірший нічний обстріл за місяці», – саме так The Telegraph охарактеризували цю ситуацію.

Зі свого боку BBC назвали битву біля Авдіївки найгіршою ескалацією насильства за два роки. Поряд з аргументами про те, що відповідальність за ескалацію лежить на Москві та її імперіалістичних планах, видання припускає, що першою була саме українська сторона. Британське видання аргументує це тим, що українська армія була реорганізована, і скелет, яким вона була на початку конфлікту, відчуває себе досить впевнено, щоб продовжувати наступ.

Не оминули увагою іноземні ЗМІ розпочату на весні блокаду ЛНР та ДНР, переважно приділяючи увагу економічним аспектам. Financial Times, аналізуючи ситуацію, зазначили, що торгові зв’язки на Сході були для Києва дилемою, яка була обумовлена вибором – зберегти зв’язки із сепаратистськими регіонами або розірвати їх, і тим самим завдати собі економічні збитки.

Британська корпорація BBC зауважила, що блокада загрожує економіці України та перетворюється на ще один цвях до труни Мінських домовленостей.

Чи повинні США надати Україні летальну зброю? Американське електронне видання Newsweek, посилаючись на розмови з українськими посадовцями, зауважує, що тепер це було б значною мірою символічним жестом. Також видання підкреслило, що це могло б стати для Москви попередженням про рішучість США захистити Україну від масштабної агресії.

Конфлікт на Сході висвітлювався не лише у військовій площині. Наприклад, німецька газета Deutsche Welle розповіла своїм читачам про 220 тис. дітей на сході України, що ризикують своїм життям через міни та вибухівку, які залишила по собі війна. Посилаючись на дані ЮНІСЕФ, видання засвідчує збільшення кількості дітей, які страждають від конфлікту, багато з яких вже стали інвалідами на все життя.

Утім, увага зарубіжної преси вже давно змістилася на інші проблеми, й новини про Україну перейшли у розряд «другорядних». Конфлікт висвітлюється переважно у формі невеликих заміток, і тільки чергову ескалацію конфлікту або такі кейси, як убивство американського парамедика чи наглядача ОБСЄ, можуть привернути справжню увагу.

Переважна більшість європейських видань стають на бік України у цьому протистоянні, наголошуючи на незаконності дій російської влади. BBC зауважують, що Росія, як і раніше, намагається замаскувати свою причетність до сепаратистів і визначає її значний вплив на ватажків ОРДЛО. The Guardian у соту річницю Жовтневої революції порадили Путіну брати приклад з Леніна, який ще в 1917 році визнав, що росіяни та українці є окремими народами, тоді єдиним шляхом для успішного впровадження ідей революції було визнання цього факту. Автор називає прийняття реальної незалежності України від свого колишнього господаря викликом для Росії та підсумовує, що без цього в регіоні не може бути тривалого миру.

Євробачення по-українськи

У зарубіжних ЗМІ Євробачення, яке проходило в Україні, насамперед запам’яталося не злагодженою організацією, а скандалом щодо заборони на в’їзд російській учасниці Юлії Самойловій. Нагадаємо, що дівчині заборонили в’їжджати через виступи на території окупованого Криму в 2015 році. BBC писали, що, скоріш за все, це була провокація. У Москві чітко усвідомлювали, що трапиться, коли на конкурс поїде Самойлова, яка виступала в Криму. Пропозицію України, щоб Самойлова брала участь дистанційно, Росія відхилила. BBC зазначають: це був перший випадок, коли учаснику заборонили в’їзд до країни, яка приймає конкурс.

З іншого боку барикад була американська Politico, вона звинуватила Україну в надмірній політизації конкурсу. На її думку, обидва рази (перемоги Руслани і Джамали) Україна вигравала конкурс за рахунок пісень проти радянського режиму. Щоправда, не зрозуміло, як «Дикі танці» направлені проти колишнього СРСР? Заборона в’їзду російської учасниці, на думку ресурсу, – це вже занадто.

Другою популярною темою були наші ведучі, а точніше їхній склад. Нагадаємо, що гаслом Євробачення було «святкуємо різноманітність», а наша країна обрала трьох білих чоловіків вести це шоу. Майже всі західні видання висміяли це. Наприклад, британське видання The Telegraph виклало підбірку кумедних твітів щодо цього і зазначило,  що таке відбувається вперше. Зазвичай конкурс представляють жінка й чоловік. Схожа ситуація була в Австрії, коли ведучими шоу стали три жінки, враховуючи трансгендера Кончіту Вурст.

NotPetya, або Україна у тренді кібер-жертв 2017-го

Тогоріч світ сколихнувся від рекордної кількості кібератак. Не оминула ця біда й Україну. Іноземні ЗМІ одностайно визнають NotPetya одним із найбільш масштабних вірусів 2017-го. 27 червня банки, державні заклади та підприємства в Україні були вражені вірусом, який зашифрував дані на комп’ютерах установ, вимагаючи викуп у біткоїнах за їхнє розшифрування. Хто запустив вірус? Саме це було основною темою для статей західних ЗМІ. Foreign Policy, як і більшість зарубіжних видань, не назвали конкретних винуватців кібератаки та звернули увагу на «зловісну дату» початку поширення вірусу, за день до святкування Дня Конституції в Україні.

The New York Times писали, що шкідливе програмне забезпечення, яке вразило комп’ютерну систему українського уряду, може не мати на меті отримання викупу. Метою зловмисників могла бути спроба паралізувати роботу життєво важливих комп’ютерних систем країни, пише видання, натякаючи на Росію.

Сайт Wired випустив великий матеріал під заголовком «Як одна країна стала випробувальним полігоном для російських кібератак». У ньому йдеться про систематичні кібератаки на українські об’єкти державного значення. Автор пов’язав кібератаки на українські підприємства в 2015 році з атаками на американські енергокомпанії в 2014 році. Wired вважають, що так Росія випробовує та вдосконалює свої засоби ведення кібервійни.

З іншого боку, BBC зазначили, що новий вірус-вимагач з’явився всього за два місяці після того, як світ пережив атаку WannaCry. Південнокорейська компанія заплатила  1 млн доларів, щоб отримати свої дані, і це величезний стимул для хакерів, – цитує BBC Андрія Барисевича, представника охоронної компанії Recorded Future. Також видання посилалось на професора Алана Вудворда, який вважав, що NotPetya є лише варіантом подібних шкідливих програм, які виникли раніше 2017 року.

Зв’язки України з Північною Кореєю

Тема Північної Кореї та її ракетних випробувань у 2017 році посіла почесне місце на олімпі уваги всього світу. Як би далеко не була Північна Корея, тогоріч Україна спромоглася стати причетною до цього тренду.

14 серпня New York Times опублікували статтю Майкла Еллемана, в якій він запідозрив Україну в постачанні ракетних двигунів до Північної Кореї. Американське видання у своїй статті посилалося на експертний аналіз та оцінки американських розвідувальних агентств. Аналітики, які вивчали фотографії нових ракетних двигунів, дійшли висновку, що вони походять від конструкцій, над якими працювали у СРСР. Такі надпотужні двигуни пов’язують лише з кількома пострадянськими країнами. Державні слідчі й експерти зосередили свою увагу на ракетному заводі «Південьмаш» у Дніпрі. Видання пише: «Дослідження допомагає зрозуміти, як КНДР змогла так швидко й несподівано досягти успіху після низки ракетних аварій, викликаних американськими операціями саботажу й кібератаками проти систем запуску».

Загалом решта зарубіжних ЗМІ поставилися досить скептично до цієї інформації. Американське електронне видання Newsweek зазначило, що стаття New York Times та звіт IISS викликали бурхливе занепокоєння українських чиновників. Будь-яке підтвердження української участі у ракетній програмі Північної Кореї безповоротно зіпсує американо-українські відносини. Автор зазначив, що час грає не на користь Києва – угода із США про постачання зброї, якої Україна прагнула з початку війни на Сході, тепер чекає лише на фінальне схвалення Трампом.

The Japan Times, посилаючись на Українське космічне агентство, заявили, що тип двигуна, який, як повідомляється, використовувався у північнокорейських ракетах, був виготовлений на українському заводі, але винятково для використання в космічних ракетах, що постачаються в Росію.

У статті для Atlantic council експерти вщент розкритикували ідею «українського походження» північнокорейських двигунів. Контрабанда ракетних двигунів з України через територію Росії залізницею, як припускає Еллеман, є більш складною з огляду на початок російської агресії в 2014 році. Як пишуть автори статті, «Це не 25 грамів урану, які можна заховати у валізі». Таку операцію не можна було б провести без залучення високопосадовців, служби безпеки, транспортної інфраструктури, банківської системи, прикордонників та «Південьмашу». Це видається неправдоподібним з огляду на розрив між грошима та політикою після революції 2014 року. Фінансова компенсація з боку Північної Кореї мусила б складати десятки мільйонів доларів, та її доставка під сумнівом, пишуть аналітики.

Замість висновків

У 2017 році Україна явно не була серед основних ньюзмейкерів світу, та, живучи тут, нам притаманно перебільшувати значущість подій, що відбуваються в нашій країні, відносно світових масштабів. Яким би важливим не був для нас безвіз, внутрішні реформи та перипетії в політичному житті України, наша країна для західного читача – це лише одна-дві щотижневих замітки про конфлікт на Сході. Навіть обсяг новин про Україну в західних ЗМІ кардинально зменшився порівняно з минулими роками. Відзначаючи позитив, Україна здебільшого згадується у західних ЗМІ зі знаком плюс, а кількість новин, не пов‘язаних із конфліктом, за цей рік зросла. Не слід жалітися, що світова спільнота нечасто згадує про Україну. Пам’ятаймо, усе залежить від нас самих. І саме ми маємо створити позитивні підстави й інфоприводи, щоб ще раз нагадати та спонукати світ добре говорити про нас.

Текст: Антон Єрмаков

 

Залишити коментар