Четвер, 24 травня

Нещодавно в Opinion ішлося про п’ятірку досягнень України у 2017 році: отримання безвізу з країнами ЄС, продовження економічних санкцій проти РФ, початок кількох важливих реформ, продовження децентралізації й обрання нового складу Верховного Суду на конкурсній основі. На жаль, крім успіхів, було чимало недоліків і проблем, які перейшли у рік 2018-й. Розглянемо п’ятірку найсерйозніших негараздів.

1) Продовження війни на Донбасі

Четвертий рік на Сході триває неоголошена війна. Практично щодня гинуть українські воїни. Навіть попри режим припинення вогню, бойовики продовжують обстріли, зокрема з «Градів». На Донбасі все більше руїн. Тим часом президент РФ Володимир Путін заявив, що на сході України російських військових немає.

Мінські домовленості не виконуються, хоча Тристороння контактна група засідає регулярно. Україна не може розірвати угоду в односторонньому порядку. Утім, альтернативи розв’язання конфлікту поки що не запропонував ніхто. На Заході наполягають на проведенні місцевих виборів в ОРДЛО й наданні тим територіям особливого статусу. Однак піти на цей крок означає легалізувати сепаратистів.

Практично рік не відбувався обмін полоненими між українською стороною і представниками невизнаних ДНР та ЛНР. І тільки в останні дні грудня обмін стався – понад 70 наших військовослужбовців повернулися з полону. На жаль, Україна так і не отримала оборонне летальне озброєння від США, хоча у 2017 році неодноразово наголошувалося начебто на позитивному вирішенні цього питання.

2) «Недоборотьба» з корупцією

Корупції в Україні оголошена війна переважно на словах. Досі не сидять за ґратами троє найкращих друзів президента. Та й будь-хто з більш-менш відомих високопосадовців не потрапив до в’язниці. Хоча у березні НАБУ ефектно затримало голову Державної фіскальної служби Романа Насірова в рамках розслідування газової справи Олександра Онищенка. Полякали антикорупціонери й кількох народних депутатів, яких колеги-парламентарії позбавили недоторканності.

2017 рік відзначився не стільки боротьбою зі зловмисниками, скільки протистоянням між антикорупційними органами та внутрішніми конфліктами. Так, екс-керівник департаменту фінансового контролю та моніторингу способу життя НАЗК Ганна Соломатіна звинуватила голову цієї структури Наталію Корчак у фальсифікації перевірок е-декларацій. Начебто влада дала вказівки: кого слід перевіряти, а кого краще не чіпати. У НАЗК звинувачення заперечили. Спочатку відповідні документи надали до НАБУ. Проте Генпрокуратура забрала розслідування в Бюро й передала його СБУ. По ідеї ж лише на НАБУ Адміністрація президента немає впливу.

Розбірки між антикорупційними органами можуть нашкодити громадянам. Надходили тривожні сигнали про те, що через такі конфлікти є ризик втратити один із найкращих здобутків 2017 року та й узагалі часів незалежності – безвізовий режим із ЄС. Відсутність Антикорупційного суду також не сприяє подоланню легіонів хабарників та інших зловмисників.

3) Ринок землі відклали

Наприкінці року Верховна Рада вкотре продовжила мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення на один рік – до 1 січня 2019-го. Один із найважливіших пунктів так званої великої приватизації, покликаної наповнювати держбюджет, завис. Прихильники продажу наголошують на порушенні конституційних прав тих, хто володіє земельними паями, адже люди не мають можливості на свій розсуд розпоряджатися власністю, зокрема продати її. Мовляв, земля – звичайний товар, а з неї зробили культ.

Противники купівлі-продажу запевняють, що вони не проти ринку землі як такого, однак він має бути цивілізованим, а для цього необхідно мати відповідне законодавство, провести інвентаризацію ґрунтів, залучити до процесу фахівців. Слід передбачити надійні запобіжники, щоб паї не потрапили до рук іноземців та олігархів. Землею мають володіти українські фермери, а в них немає відповідних коштів і можливості взяти дешеві кредити. Мовляв, ринок землі в нинішніх умовах ще більше сприятиме земельному рейдерству, яке у 2017 році то розгоралося, то затухало

Насправді, за запевненнями фахівців, купівля-продаж земель с/г призначення триває в Україні давно й доволі активно. Йдеться про «сірий» ринок. Легалізація процесу дозволила б навести лад у цій сфері.

4) Протестні настрої

Не вщухають протести, пов’язані з незадоволенням діями влади. Вони активізувалися під кінець року, хоча масовими, враховуючи досвід кількох революцій, їх назвати складно.

Відносно нечисленною, але показовою була в грудні акція протесту «Крисіна за ґрати», направлена проти рішення Шевченківського райсуду Києва, який дав умовний термін убивці журналіста В’ячеслава Веремія. Людей обурило те, що «тітушка» практично уникнув заслуженого покарання. Експерти запевняють, що протести не наростатимуть. Аналогічні думки були поширені напередодні Євромайдану.

5) Загострення ситуації із західними сусідами

Якщо ще рік тому ворогом України вважали винятково РФ, то в нинішньому році були побиті горшки ще з кількома країнами по сусідству. Наслідки протистояння із західними партнерами не такі жахливі, як із Росією, але для їхнього залагодження необхідні чималі виваженість і дипломатичний такт.

Прикрий інцидент пов’язаний із Польщею, котра вважалася адвокатом України в Європі. Зіпсували взаємини представники цієї країни різкими висловлюваннями щодо історичної пам’яті України. Втішає те, що президенти Польщі й України під час останньої зустрічі домовилися про створення спеціальної комісії для встановлення історичної правди. Комісія працюватиме на рівні віце-прем’єр-міністрів. Українську сторону представлятиме Павло Розенко.

А згадуваний в успіхах року закон «Про освіту» викликав міжнародний скандал. Невдоволення висловили у тій же Польщі, Румунії, Болгарії та найбільше в Угорщині. Угорці навіть шантажували Україну, обіцяючи не підтримувати наші прагнення в міжнародній політиці. Річ у тім, що більшість випускників українських шкіл, де викладання велося мовами національних меншин, не змогли скласти завдання ЗНО з української мови. Тому, згідно з новим законом, усі школи в Україні плавно перейдуть на викладання державною мовою. Представникам нацменшин гарантується право на навчання рідною мовою: для них створять окремі класи. Сусіди побачили в цьому утиск прав нацменшин.

Важливо те, що Венеціанська комісія визнала рішення України законним. Але порадила продовжити термін впровадження змін, оскільки повний перехід на державну мову запланований вже з 2020 року.

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар