Четвер, 24 травня

Коли батьків у новорічну ніч немає вдома. Автор: Борис Херсонський

Коли батьків у новорічну ніч немає вдома, діти – особливо підлітки – поводять себе не дуже чемно. Одного разу ми вже зібралися поводити себе саме так. Нас було десь четверо-п’ятеро…  Давно це було, не можу сказати точно коли. Але, поглянувши на стіл, ми одностайно вирішили, що горілки не вистачає.

Горілки було мало. Дівчат не було зовсім. Час танців та петінгу ще не настав. І ось ми усі пішли до гастроному. Дехто навіть пальто не одягнув, бо то ж Одеса, південь, температура +5, ні тобі снігу, ні навіть дощу.

Двері я не зачинив, а тільки захлопнув, бо ж на три хвилинки вийшли. Але… Ми тільки купили те, що треба, а я пригадав. Ні, не пригадав, а забув… Ні, я пригадав, що забув ключі вдома. У новорічну ніч завдяки моїй дурній голові ми залишились на вулиці, точніше на площі. Що робити?
Пішли до тих, у кого вдома були батьки, привітали з Новим роком. Посиділи, залишили в них одного з компанії, потім пішли до другого… Наприкінці залишились на вулиці я з Мішею. Треба б попроситися на ніч до нього, але… Одна кімната в комуні. Крім Михайла та його батьків, там жила ще літня хвора бабуся. Там залишатися було неможливо.

І ось, десь о третій годині ночі я знову опинився перед замкнутими дверима нашої комуни, де не було нікого, щоб впустити мене до нашої ж кімнати.

Машинально я опустив руку в кишеню. Ні, ключа там не було, але були дрібні монетки! А «англійський» замок у комуні нашій був такий, що його можна було відчинити двома копійками, що я успішно й зробив.

Нарешті я вдома, але ж без друзів. Стіл накритий. Горілки мало. Але для мене одного навіть забагато.

Залишити коментар