Середа, 20 червня

Розробка людиноподібного робота та масове виробництво роботизованих пилососів. В Одеській національній академії харчових технологій давно працюють над різноманітними технічними проектами, але нещодавно студентська лабораторія перетворилася на досить велику машину зі статусом fab lab. Що він дає, які можливості вже мають науковці, і які плани будують так звані молоді мейкери – розповів Віктор Єгоров, керівник науково-дослідницької лабораторії робототехніки та мехатроніки MіRONAFT.

Яку ідею переслідують fab lab по всьому світу, і чи є певний зв’язок між ними?

Суть полягає у тому, що існує єдина мережа лабораторій fab lab. Від самого початку вони планувалися як лабораторії, де з нічого можна зробити все. Започаткував ці лабораторії Массачусетський технологічний інститут. Саме там така лабораторія з’явилася вперше. Зараз у світі їх всього, враховуючи нашу (одеську), 1196. Насправді це дуже багато, але вони всі різні: існують міні-fab lab, є такі, як ми, та інші. Переслідується одна ідея – об’єднати довкола свого ком’юніті розробників, так званих мейкерів, з усього світу. У таких лабораторіях зібрана купа обладнання, але потрапити туди можна лише на певних умовах. Доступ до лабораторії обов’язково повинен бути спільним, не безкоштовним, але спільним. У нашому випадку це безкоштовно, тому що виш. В інших лабораторіях в Україні тільки зайти і запитати: «Як справи?» можна безкоштовно, а за все інше треба платити, навіть за використання обладнання.

Як в Україні представлена мережа fab lab?

Взагалі мережа таких ось лабораторій – це певна кореляція між промисловим розвитком і взаємозв’язком із країною, тому кількість таких лабораторій дуже показова. Наприклад, у Франції, за останніми даними, 154 такі лабораторії. У нас, в Україні, їх усього 4. Три в Києві та одна у Харкові. Дві міні-fab lab розташовані в столиці та ще одна, Fablab Fabricator, – на базі технопарку UNIT.City. Величезна лабораторія, вони багато нам підказували та допомагали на початку діяльності. У нас, в Одесі, був ще Нub lab, є ще інші хлопці, які подібним займаються, але офіційно статусу fab lab не було в жодній з одеських лабораторій.

А чому важливо отримати офіційний статус?

По-перше, цей статус – сам по собі статус. Тому що те ком’юніті, суспільство тих мейкерів, які зібралися на сайті Fablabs.io з усього світу, – це, насамперед, спілкування, передавання експертизи, передавання досвіду. Там існують певні загальні форуми тільки для своїх, де можна запитати, якщо щось не вдається розробити, і тобі підкажуть. І це люди з усього світу, до того ж ті, які дихають із тобою одним повітрям, дуже часто запорошеним повітрям (сміється). Вони завжди тобі щось підкажуть.

По-друге, це те, що будь-яку власну розробку можна викласти на цей сайт і дуже швидко отримати фідбек. Це те, чого нам дуже не вистачає. Наприклад, я собі щось придумав і вважаю, що це якась класна штука. Я намагаюся її впроваджувати як стартап, особливо ніде не протестувавши. І вже більше акцентую увагу на таких речах, як продаж та інших, ніяк не пов’язаних із технікою. Починаю відволікатися. Тому це чудово, що туди можна завантажувати розробки. Люди з кресленнями просто на місці зможуть їх розібрати та професійно й оперативно відповісти.

По-третє, що є дуже важливим, особливо для нас як для України статус fab lab надає право користування корпоративними ліцензіями на велику кількість дуже дорогого програмного забезпечення.

Але найперше – це все ж таки спілкування, спільний сайт. А ще учасники спільноти часто подорожують. Навіть якщо ви їдете кудись просто на відпочинок, це вже обов’язок будь-якого мейкера – відразу загуглити та подивитися, а яка мейкерська лабораторія тут є поруч. Тебе завжди впустять, все покажуть і розкажуть. Усе це – переймання досвіду. Також мейкери декілька разів на рік збираються на великих конференціях, куди мають доступ тільки резиденти, члени лабораторій.

Що відбувається в Україні з трендом fab lab зараз?

Ми, передусім, студентська лабораторія. До речі, цікавим є факт, що ми в Україні перша та єдина fab lab на базі вишу. Цим ми хочемо надати приклад іншим лабораторіям, про які ми точно знаємо та в курсі, що вони 100 % тягнуть на fab lab, але за низкою причин вони туди навіть не подавалися. У нас це ще поки не стало мейнстрімом. Тепер, коли технічна освіта переживає певну кризу за низкою напрямків, це дуже важливо.
Над трендом мейкер-культури в Україні зараз працюють Юрій Власюк та Світлана Бовкум, організатори Maker Faire в Україні. Вони тільки тепер намагаються цю ідею якось розвивати, щоб це стало трендом.

Які взагалі умови перебування у таких fab lab? Якщо я, наприклад, прийду до вас і захочу щось розробити або хоча б спробувати?

Ми діяли й продовжуємо діяти як відкритий технічний коворкінг. Тобто це простір, куди може прийти попрацювати абсолютно кожен. Причому, кажучи абсолютно кожен, я маю на увазі дійсно абсолютно кожного. Близько третини людей, які приходять до нашої лабораторії, не мають жодного стосунку до нашого вишу. Вони або студенти інших навчальних закладів, або взагалі вже давно не студенти. Ми всіх запрошуємо до себе та говоримо: «Хлопці, дівчата, приходьте та працюйте». Ми саме те місце, де можна реалізувати свою певну ідею.

Наприклад, є студент, який носиться зі своєю ідеєю, хоче щось створити. Але в нього не вистачає коштів. Купити зараз осцилограф або генератор імпульсів, котрий коштує 20 тис. грн, зрозуміло, звичайний студент не може собі дозволити. І цьому студенту немає куди піти, щоб реалізувати цю ідею. Саме ми є тим самим місцем, куди можна прийти, бо в нас все це обладнання вже є. Студенту нададуть можливість цим користуватися. Авжеж, ми маємо певні правила, здебільшого пов’язані із акуратністю у використанні та з технікою безпеки. Людині з вулиці одразу ж не дадуть до рук болгарку на першу вимогу. Другий нюанс – ми це все надаємо безкоштовно. Тобто людина приходить, їй надається робоче місце, доступ до інтернету, вода та кава. Якщо видатковий матеріал використовується у невеликій кількості – це безкоштовно. Якщо чогось потрібно багато, наприклад, для друку на 3D-принтері, то ви вже самі собі докуповуєте необхідний матеріал. Це про те, як лабораторія може бути корисна людині.

А є такий варіант, що людина може бути корисна лабораторії?

Так. Зворотній взаємозалік відбувається так: ми грошей за це не беремо, але просимо людину 20 % часу відпрацювати на волонтерських засадах у лабораторії за тим напрямком, який сама собі обере. Усе також залежить від того, що це за людина. Якщо це студент, то він може займатися з дітьми та допомагати проводити заняття у нашому гуртку юних робототехніків, який, до речі, також безкоштовний та проходить щочетверга. Якщо студент не хоче займатися з дітьми, тоді він може прийти на суботник та допомогти поприбирати. Якщо це дорослий чоловік, яких у нас, до речі, немало, то він може прочитати, наприклад, мотиваційну лекцію нашим студентам та розповісти про свій досвід: як розпочинав бізнес, як він відкрив свій перший магазин тощо. Тобто він повинен своєю роботою, інтелектуальною або фізичною, принести користь лабораторії, якщо лабораторія принесла користь йому.

Як з’являється обладнання у вашій лабораторії?

Зараз лабораторія придбала дуже дорогий вініл катер. Це прилад для точного прецизійного різання вінілу (найчастіше всілякі наклейки). Це дуже важлива річ, особливо для fab lab і для нас також як для лабораторії робототехніки. Тому що часто потрібні якісь логотипи, наклейки, написи, інструкції та інше. Ми тепер маємо можливість робити будь-які наклейки самостійно. Він достатньо дорогий, близько 1 900 доларів. Також ми вже купили ЧПУ фрезер за 3 500 доларів, але він ще не доїхав до Одеси. Нам дуже часто доводиться щось фрезерувати, і до цього моменту ми робили це у друзів або ще десь. Також не вистачає ЧПУ лазерного (коштує близько 6 тис. доларів). Ще б не завадив оптоволоконний станок, але він ще дорожчий. Також лабораторії просто не вистачає машин – звичайних комп’ютерів. Бо ті, які є, недостатньо потужні. Потрібне токарне обладнання, вакуумний формовщик, SLS-принтер, SLA-принтер, комплекс обладнання для роботи із тканинами, напрям обладнання з поліграфії – ось цього всього ще не вистачає.

Що ви робите, щоб покращити своє матеріально-технічне становище?

Ми намагаємося краудфандити. Власне на вініл катер та фрезер із ЧПУ ми дістали гроші саме через краудфандингову платформу Wishround. Ми досі збираємо кошти на платформі соціальних ініціатив «Мой город», ось там ми й намагаємося зібрати на лазер. Також цього року ми подалися на міську програму «Социально активный гражданин», де гроші для проектів виділяє міська рада. Ми подали два крутих проекти, власно кажучи, вони обидва вже працюють, але в значно меншому масштабі. Перший – це лабораторія MіRONAFT, лабораторія fab lab для кожного, та другий проект – це наш гурток робототехніки, який ми назвали центром технічної творчості молоді. Якщо ми подолаємо всю дистанцію та отримаємо фінансування, тоді ми будемо робити те ж саме корисне, але у більшому масштабі.

Для першого проекту ми просимо виділити нам 4 млн 750 тис. грн, а для другого – 2 млн 500 тис. грн. Бюджети для обох проектів повністю складаються із грошей, які підуть винятково на обладнання. Уся техніка буде закуповуватися через ProZorro, і її візьмуть на баланс вишу. Якщо нам це вдасться, то ми переплюнемо всіх, навіть Fabricator у Києві. Тоді в Одесі з’явиться великий технологічний вузол, де абсолютно кожна людина, наприклад, дівчина, яка мріє виробляти статуетки, буде мати місце, куди можна буде прийти та скористатися обладнанням для друку по тканинам, автоматичної вишивки тощо. Єдине, що буде враховуватися при цих обставинах, – це розроблення, коли людина сама робить прототип, тоді це буде абсолютно безкоштовно. Якщо хтось це вже ставить на потік, тоді треба буде переглядати умови. Тому що на цьому вже можна буде заробляти, а обладнання в лабораторії від експлуатації зношується. Також це великі витрати на електроенергію. Якщо людина приходить за концептом, з ідеєю, яку хоче реалізувати, ми гарантуємо, що це вона зробить безкоштовно.

Ми залишаємося еренді (Research & Development/ R&D) центром робототехніки, але з цією ідеєю fab lab ми почали розвиватися трохи ширше. Ми маємо 8 приміщень – це 320 кв. м. Також уже під вікнами академії виділено великий ангар – 228 кв. м. Якщо ми отримаємо фінансування, то цей великий технічний вузол в Одесі буде розташований у цьому ангарі.

Ви займаєтесь робототехнікою. Розкажіть про це детальніше.

Зараз розвиваємо напрямок робота-манекена Раім (Robotics artificial intelligence mind). Це роботизований манекен, який ми розробляємо для фешн-індустрії. Цей напрямок з’явився у нас дещо несподівано. Молодь працювала над людиноподібним роботом, дещо виходило, дещо не дуже, але ми працювали. Якось до нас прийшли гості та сказали, що це можна крутіше зробити. Давайте ви для нас зробите, і ми його собі у вітрину поставимо, щоб він людей приманював. Та коли почали працювати над цим проектом, з’ясували, що, по-перше, це дійсно дуже корисно для фешн-індустрії. Тому що за статистикою такі динамічні роботи збільшують продаж, привабливість магазинів тощо. По-друге, з’ясували, що в Україні їх просто ніхто не розробляє. На усьому пострадянському просторі цим займається тільки одна компанія в Росії, у Санкт-Петербурзі. Але тепер через низку зрозумілих політичних обставин закуповувати та перевозити таких роботів ніхто не буде. Але не тільки через це.

Насамперед, це досить дорого й далеко. Така лялька коштує близько 3 тис. євро. Ми ж своїх манекенів виробляємо значно дешевше. Якщо російська компанія робить самостійно своїх манекенів, то ми не заморочуємося. Просто купуємо готовий, щоправда дорогий, скловолоконний манекен. Це такі чорні лаковані манекени, вони теж досить дорого коштують, близько 3 тис. грн. Ми їх купуємо, ріжемо, фаршируємо електронікою і продаємо до магазинів. Зараз в Одесі вже стоїть такий один. Можна поїхати і подивитися – у підземному торгівельному центрі на Грецькій площі стоїть наша Раім. Ця «дівчина» – проект повноцінного андроїда, над яким ми працюємо разом із нашими студентами. Зараз цей манекен лише стоїть та махає руками. Але фантазія далеко розганяється, і ми навіть пропонували замовнику, щоб Раім, наприклад, поверталася до людини саме в той момент, коли вона проходить повз вітрину. Але замовник відмовився, бо каже, що люди приходять різні, і похилого віку зокрема. Не дай боже, ще злякається, а там і до серцевого нападу недалеко (усміхається). Таке їм не потрібно. У майбутньому, щоб нікого не лякати, ми вже будемо комплектувати такі машини, щоб вони могли вітатися. Це буде така собі робот-хостес. Для нас цей проект важливий, адже, з одного боку, він отримав розвиток, а з іншого – необхідний нашому сучасному ринку. Для лабораторії це вже перша можливість заробітку, ми вже менше можемо собі краудфандити на якісь речі.

Також у нас є ще одне «ерендішне» замовлення. Це коли людина приходить до лабораторії та просить для неї щось зробити, і ми робимо. Назву фірми поки що я буду тримати в таємниці. Розробляємо ми цього робота для українського ринку, і в планах у лютому 2018 року вже почати його виробництво. Це роботи для сухого та вологого прибирання твердих поверхонь у приміщеннях. Це не банальні пилососи, яких вже дійсно багато, це робот, який по-особливому буде їздити по дому. Спочатку він робить сухе прибирання, а потім одразу вологе. Зараз саме таких машин дуже мало. І ось до нас звернулася серйозна компанія і захотіла, щоб в їхній лінійці обладнання з’явилося роботозоване рішення. А головне, що ці роботи будуть досить недорогими. З полички магазину його можна буде забрати приблизно за 150 доларів.

Які подальші плани у лабораторії?

Зараз ми вже розробили декілька комерційних пропозицій і хочемо все це виносити на ринок. Можу сказати, що ми з легкістю здатні замахнутися на виробництво близько 30-40 манекенів щомісяця. Але манекен – це побічний продукт від нашої розумної Раім, бо з нею ми вже хочемо битися над такими завданнями, як рівновага, вестибулярний апарат тощо. Завдання манекена – просто стояти й тільки іноді рухатися, приваблюючи відвідувачів своїми рухами та формами.

А робота-пилососа ми саме розробляємо. Але в планах, якщо все буде добре, то ми розраховуємо і на подальше збирання, і на масове виробництво. Це логічно, бо ми розробляли, і це для нас такий челендж. Ми дотепер були науковцями, а не промисловцями. Та нам дуже цікаво виходити на цей напрямок. І якщо все піде добре і ми отримаємо замовлення на масове виробництво цього робота-пилососа, то ми вже зараз, паралельно з цим ангаром біля академії, десь на території Одеси у промислових районах будемо знімати якийсь цех, ставити туди обладнання і масово організовувати збірання. Але все це вже не буде мати нічого спільного із fab lab та лабораторією робототехніки. Це вже буде якесь окреме реєстроване підприємство, в якому буде працювати половина складу сучасної лабораторії. І я сподіваюся, це будуть нові робочі місця. Тому що, якщо нам, наприклад, прийде замовлення зібрати десь 300 манекенів Раім, то ми їх нізащо не зберемо зараз. Тому коли ця проблема постане, її треба буде дуже швидко вирішувати. Я вже шукаю такі старі цехи або місця, щоб їх переобладнати.

Також ми вже склали договір з однією із великих німецьких компаній Phoenix Contact, яка займається промисловою автоматизацією. Ми стали їхніми офіційними партнерами, у зв’язку із чим нас залучили до їхньої освітньої програми Edunet (Education network). У рамках цієї програми працівники нашої лабораторії отримали можливість безкоштовних стажувань у Німеччині, а також отримали обладнання. Це лабораторні стенди для вивчення їхньої бази контролерів та іншого обладнання на загальну суму 4 200 євро для лабораторії. Взагалі в нас декілька партнерів, завдяки яким розвивається наша лабораторія, адже фінансування від держави майже відсутнє. Наші партнери – це Camozzi, Festo, Siemens, Schneider Electric, Phoenix Contact та Microsoft. Але ми сподіваємося, що зовсім скоро лабораторія буде розвиватися самостійно.

Залишити коментар