Понеділок, 25 червня

Мода НЕ для повних

Кілька тижнів тому, у чорну п’ятницю, українці брали штурмом торговельні центри та модні магазини. Переважно жінки, ясна річ, бо кому ще завжди потрібне щось новеньке. У натовпі посеред будь-якого шопінг-молу можна було побачити жінок різного віку та різного фаху, жінок, котрі мають різні статки та вбираються у різних стилях. Елегантні дамочки у сподіваннях вполювати знижку на якісні сукні у дорожчих крамницях. Молодесенькі дівчатка, що хапали спортивні светри та джинси у дешевому мас-маркеті. Гламурні киці у пошуках сто п’ятої пари взуття на карколомних підборах. Знаєте, кого на цьому святі споживання майже не було? Жінок, які носять великі розміри!

Ви майже не побачите їх у торговельних центрах ані у звичайний вікенд, ані навіть у дні «шалених знижок». Ви майже не побачите їх ані в дорогих дизайнерських бутіках, ані у більш демократичних крамницях масової моди. Ви майже не побачите їх на виставках-ярмарках та у шоу-румах українських брендів. Їм просто немає чого там робити. Їх там не чекають. На них не шиють.

Кожна жінка розміру L чи більше чула у свій бік неодноразово цю класичну, невмирущу фразу «У нас на вас нічого немає». Часом це промовляється з майже неприхованим презирством, жінку окидають мерзенно-оцінюючим поглядом та видають вердикт, незворотній, мов тавро. «Ти не гідна модного вбрання, йди геть звідси, тобі тут не місце!» Але інколи цей невтішний діагноз видають навіть із ноткою співчуття. Продавчиня своїм «Нічого на вас немає» немов намагається вибачитися та дати добру пораду: не втрачайте час, не шукайте марно.

У крамницях міжнародних модних гігантів можна знайти деякі речі (зазвичай не весь асортимент) у розмірах L та інколи навіть XL. У кращому разі ці максимальні розміри відповідатимуть українському розміру 48, дуже зрідка та тільки в обрані моделі можливо буде «встромити» жінку 50-го розміру. З обхватом грудей чи стегон понад 100 см у ці крамниці можна навіть не заходити.

Австралійська модель Стефанія Фераріо

Із модним взуттям в огрядних жінок теж непрості стосунки. Переважна більшість модних «човників» зшита на вузенькі ніжки, стильні черевики вимагають майже плоского підйому та тонких литок. Годі й шукати модних ботфортів  чи яскравих босоніжок до вечірньої сукні на повні ноги з широкою стопою.

Що цікаво, більшість молодих українських модних брендів впевнено крокують тим же шляхом: шиють те, що зшити просто, – речі стандартного крою, за розміром розраховані на дівчину-підлітка. Навіть якщо вони вважають, що пропонують розмір L, у жінки реально великого розміру той L може викликати хіба що посмішку. В тому L не кожна старшокласниця вміститься.

Може, хоч із модною білизною для пишних принад справи кращі? Аби ж то так! Немов гриби після зливи з’являються на ринку марки вишуканої білизни ручної роботи, і всі вони сором’язливо закінчують лінійку розмірів на якому-небудь 80С. Ніби жінок із більшими об’ємами у природі не існує!

Модель великого розміру Деніз Бідо

Так, для модної індустрії їх дійсно майже не існує. Та їх взагалі ніби не існує у публічному просторі. Повних жінок немає в рекламі – жодній. Не тільки в рекламі модних суконь та на подіумах. Ні, повних жінок немає навіть у рекламі ліків, пральних порошків і нерухомості. З огляду на рекламу, повні жінки не хворіють, не ведуть господарство, не купують житло та не їздять у відпустки.

Повних жінок немає у кіно, їх майже немає на телебаченні та у шоу-бізнесі. Американці підрахували, що 67 % американських жінок носять великі розміри, та водночас їхня представленість у кінематографі, на сцені, в рекламі та пресі становить усього лише 2 %. Це неймовірно, але факт: в Америці огрядних жінок переважна більшість, але у публічному просторі їх – меншість, що зникає.

Модель Кендіс Хаффін на модному показі

Складається враження, що виробники модного одягу оцінюють свою потенційну аудиторію за рекламою та кіно, а також за тим, які жінки ходять до них у крамниці. І тут спрацьовує дуже іронічний парадокс. Виробники не шиють на повних жінок, бо з досвіду знають, що повні не люблять ходити по крамницях та купують значно менше одягу, ніж стрункі. А повні не люблять ходити по крамницях, бо там на них нічого немає, та не купують, бо що їм купувати?

Якось я була в компанії, де зайшла мова про цю проблему. Один із чоловіків саркастично зауважив, мовляв, я кожного дня бачу на вулицях повних жінок, але жодного разу ще не бачив, щоб вони ходили голими. Мабуть, на чоловічий погляд, якщо жінка не ходить голою, це автоматично дорівнює тому, що в неї є що носити, і десь вона це придбала, тож, ніби справи не такі кепські. Але кожна повна жінка у хвилину відвертості зізнається – вона носить не те, що хоче, а те, що вдалося купити на свій розмір.

Одяг великих розмірів пропонують лише деякі спеціалізовані магазини, такі своєрідні резервації для товстих. І зазвичай ціни там не дуже дружні для українського покупця. Ну, або ще є ринки. От на ринках на пишних жіночок чекають із потрібними розмірами, але ж зі стилем, якістю та смаком там – як на ринку. Ті ж небагаточисленні українські бренди, які готові стильно та сучасно вдягати повних жінок, отримують найвдячніших і найвідданіших прихильниць, про яких тільки може мріяти модний бренд. Бо нарешті хоч десь їх вважають людьми!

Суспільство таврує повних людей і тисне на них усіма можливими засобами. У наш час політкоректності, коли стало неприйнятним у пристойному товаристві шельмувати людину через її етнічне походження, релігійні вподобання чи сексуальну орієнтацію, зайва вага залишається чи не єдиною територією суспільно схваленого терору. Кожен, кому пощастило з генетикою, вважає за потрібне читати повним знайомим (та навіть незнайомим) лекції про те, як просто схуднути, треба тільки сильно бажати та мати волю.

Незрозуміло, чому повні мають взагалі бажати схуднути. Незрозуміло, кому вони винні ідеальну вагу, в кого вони її позичали? Але факт: суспільство ставиться до зайвої ваги як до непристойної хвороби, як до чогось такого, чого маєш не тільки всіма засобами позбавлятися, але ще й соромитися та корити себе, що встряла у таку халепу. І, немов навмисно, щоб підсилити ці відчуття, із повних жінок роблять ізгоїв, парій. Шоу-бізнес та мас-культура роблять вигляд, що їх не існує. І такий самий вигляд робить масова мода. Великий розмір робить із жінки невидимку. Вона ніби є, але її ніхто не бачить, її потреб ніхто не враховує.

І це не тільки для України актуально, це загальна світова проблема. Але останніми роками потроху щось починає змінюватися. Моделі plus-size, як американка Ешлі Грем, стають справжніми зірками. Відомі дизайнери демонструють на подіумі вбрання для повних жінок поруч із «нормальним» одягом. Світові модні гіганти відкривають у своїх магазинах відділи великих розмірів. Потроху пишні красуні починають виходити з тіні. Чи скоро вийдуть у нас?

Супер-зірка Ешлі Грем

Майя Тульчинська, модний блогер

Більше статей автора читайте на Доступно та просто про моду та стиль та http://cloche.club/

8 комментария

  1. У наш час політкоректності, коли стало неприйнятним у пристойному товаристві шельмувати людину через її етнічне походження, релігійні вподобання чи сексуальну орієнтацію, зайва вага залишається чи не єдиною територією суспільно схваленого терору. Кожен, кому пощастило з генетикою, вважає за потрібне читати повним знайомим (та навіть незнайомим) лекції про те, як просто схуднути, треба тільки сильно бажати та мати волю.

    кричу
    спасибі за адекватний погляд на проблему

  2. Все описанное в статье-правда на 100%. Ситуация в США немного лучше, чем даже в Европе, исключение, пожалуй, Германия (но ассортимент иногда скучноват), там отдельно Бавария славится женщинами роскошных форм. Я живу на юге США, где огромное кол-во афроамериканок любящих наряжаться и делать это регулярно, был бы только повод, многие из которых от природы крупнее размера L (очень полная грудь, широкие бедра-фигура «песочные часы», при этом красивые ноги и тонкая талия) и нога размера 10(40-41) не является САМЫМ БОЛЬШИМ размером на полках обувных магазинов, вы сможете найти и женский 43 очень приятного вида. Американцы давно поняли, что продавать нужно то, что покупают, а люди (опа! надо же!) разные бывают, поэтому у многих брендов есть не только +сайз, а и петит и тол (на миниатюрных и высоких: там тоже отдельное окно в ад с длинной конечностей и пропорциями тела), что дает намного больше возможностей подобрать то, что будет отлично сидеть и давать максимальный комфорт. Приехав в очередной раз в Киев, я с большой энтузиазмом рванула во «Всі свої» на Крещатике за, казалось бы такой совершенно незамысловатой вещью как свитшот, откуда вышла страшно разочарованная с пустыми руками. Модели молодых дизайнеров в размере L на мне сидели отвратительно, причем, проблема была именно в лекале, такое ощущение, что создавались они по остаточному принципу, как попало, чтобы тот, кто носит М, смог купить себе оверсайз, а не для тех, кто реально носит L. Я перемеряла все, что там было и когда рассказала об этом продавцу-консультанту, то она очень эмоционально поддержала меня, сказав, что они доводят до поставщиков эту обратную связь, не говоря уже о том, что вещи этого размера банально не продаются, на что те отвечают, что так как финансы их ограничены, то вот такое лекало они заказали и все, переделывать его нет денег. Но, кому, черт возьми, это интересно? Замкнутый круг и страдания мышки поедающей кактус. О, это еще мы сейчас обсуждаем тех, кто хотя бы ПОПЫТАЛСЯ, остальные даже не парятся. Не делают выводы-не получат наших денег. Это я еще хоть как-то вписываюсь в L, а вот одеться моей маме 1XL-2ХLUS, чтобы не выглядеть теткой и не носить самую отвратную дешевую синтетику….это вообще печаль полная. Кроме боди шейминга, заметила такой момент, причем он присутствует как у нас, так и в США, увы, как только вещь перевалила за порог определенного размера, производитель начинает использовать другую ткань, другого качества и состава. Т.е. выглядит оно издали так же, но в реальности это больше не 100% хлопок из которого были сшиты вещи предыдущих размеров, как будто покупательницам швыряют в лицо, что вы люди второго сорта, ходите во второсортных тканях. Спасибо, автору, за статью.

    • Спасибо Вам за адекватную оценку ситуации. Когда была в Америке, меня поразило разнообразие ассортимента и размерных линеек в магазинах, действительно, и для маленького роста, и для большого, и для тоненьких, и для полных, и для очень полных. Нам еще расти и расти до этого.

  3. Татуся Бо on

    Я носій бюсту 110 см. Мій бюстгалтер коштує приблизно 500 грн. Бо ті що дешевші, імовірно шили носії першого розміру. Вони не тримають і не сидять. Здебільшого доводиться купувати моделі німецього, латвійського виробників. Українські шиють лише «бабця-стайл», ви бачили бюстгалтер з чашкою F на товстезному паралоні? Я бачила)))
    Щодо одягу серйозна проблема. Все що овер 48 розміру той же » бабця-стайл». Тому і купую одяг або в секонд-хенді, або на амазоні.

Залишити коментар