Середа, 20 червня

Збройні сили, волонтерство і церква – останні три роки ці інституції соціологи визнають лідерами довіри українського суспільства. Вони міцно між собою пов’язані: армія боронить країну, волонтери підтримують армію з тилу, а священники різних конфесій охороняють душі захисників України…

Ще далекого 6 грудня 1991 року було ухвалено закон, яким засновано Збройні сили України. А вже з 1993 року цей день проголошено Днем Збройних сил України. Тривалий час це свято відзначали хіба що самі армійці,  але російська військова агресія змінила ситуацію докорінно: тепер цього дня українці вшановують тих, хто боронить країну на Сході і згадують тих, хто віддав життя за Україну. Міністр оборони Степан Полторак нагородив 200 військовослужбовців під час поїздки до зони АТО, а цими днями бойові нагороди й відзнаки отримають ще понад 1000 бійців, які нині боронять Україну на Сході. І на сьогодні країні справді є ким і чим пишатися, про що свідчить низка цьогорічних подій, які безпосередньо стосуються української армії.

Стандарти НАТО у ЗСУ

Напередодні Дня ЗСУ експерти здебільшого акцентують увагу на реформах, які відбуваються як в армії, так і загалом у секторі безпеки та оборони України. І ні для кого більше не є секретом, що ці реформи мають за мету як зміцнення безпекового середовища країни, так і перехід ЗСУ на стандарти НАТО. Самі військові кажуть, що це процес не одного року, але вже можна говорити про перші результати. Так, станом на осінь 2017 року 8 батальйонів Збройних сил України пройшли підготовку за стандартами Північноатлантичного альянсу, про що повідомили журналістам учасники парламентських слухань «Наближення України до стандартів НАТО» у жовтні цього року. Заступник міністра оборони Іван Руснак наголосив: бійців готували інструктори Північноатлантичного альянсу, які працюють радниками в системі Міноборони. І працюють інструктори із країн-членів Альянсу не перший рік: наприклад, 22 листопада 2017 року на Яворівському військовому полігоні інструктори 27-ї піхотної бригади бойової групи армії США урочисто перебрали командування від колег із 45-ї піхотної бригади Національної гвардії Збройних сил США. Офіцери й солдати «двадцятьсімки» працюватимуть з українськими вояками до серпня наступного року. Саме стільки часу 250 військових інструкторів із цієї піхотної бойової бригади разом із колегами з Канади, Польщі, Британії, Литви, Данії тренуватимуть українських військовослужбовців, які служать у зоні бойових дій на Донбасі. Зі свого боку українські воїни ділитимуться з натовськими побратимами й посестрами своїм бойовим досвідом.

Але не спільними тренуваннями і не постачанням Україні зброї обмежується співпраця між Україною і Альянсом. Окремий напрям – підтримка військової і тактичної медицини в Україні, навчання українських бійців надавати домедичну допомогу на полі бою, постачання медичного обладнання у військові шпиталі, чимало з яких перебувають упритул до зони розмежування на Донбасі. Військові медики, медики з підрозділу медицини катастроф із країн-членів Альянсу з 2014 року проводять тренінги, семінари, практичні навчання і для військових медиків зі Збройних сил, Національної гвардії і прикордонних військ України. Крім того, медичні та реабілітаційні центри, спеціалізовані клініки в Німеччині, Польщі, Естонії приймають у себе поранених українських військових.

Вже й українські лікарі та фельдшери, психологи й реабілітологи отримали досвід порятунку життя бійців на передовій і відтак діляться цим досвідом із колегами з НАТО. «Перший мобільний шпиталь імені Пирогова, який був створений на волонтерських засадах, став “пересувною школою” для кількох сотень українських медиків, які з ризиком для життя витягували поранених солдатів з поля бою, проводили складні операції на передовій, іноді замість електричного світла операційний стіл ми освітлювали ліхтариками. Це унікальний досвід, який зараз цікавий натовським військовим лікарям», – розповідає один із засновників Першого медичного шпиталю Геннадій Друзенко.

ДШВ: «Завжди перші»

Нові безпекові виклики, нові бойові завдання змінюють не лише структуру і чисельність Збройних сил, але і призводять до їхнього переформатування, чи то перезавантаження. Наприклад, пішли в історію Високомобільні десантні війська – від 21 листопада 2017 року Україна має їхній оновлений варіант – десантно-штурмові війська (ДШВ). Оновлені підрозділи склали присягу на вірність народові України в центрі Києва, біля стін Михайлівського монастиря, у День Архистратига Михаїла, «верховного головнокомандувача» небесного війська, небесного оборонця українського війська. Одразу після присяги бійці змінили старі блакитні берети на нові, бордового кольору, як то водиться у багатьох країнах світу. «Моїм рішенням кольором українського десанту стає темно-бордовий – це колір крові десантників, пролитої в боях за Україну. Бордові берети для ідентифікації своїх десантників використовують 95 країн світу, із них 19 – країни-члени НАТО», – заявив президент України Петро Порошенко на присязі «крилатих піхотинців». А головнокомандувач десантно-штурмових військ Михайло Забродський повідомив журналістам: «У будь-якому процесі наступає час, коли настає період змін. Такий час змін прийшов у десантно-штурмові війська: щодо кольору берету після обговорень і запропонованих варіантів ми зупинилися на формі одягу, яка притаманна воїнам-десантникам більшості країн світу. Сама назва – десантно-штурмові війська – більш точно відображає суть і принцип бойового застосування цих підрозділів».

Урочистості 21 листопада 2017 року, Київ

За даними Міністерства оборони України, саме «крилаті піхотинці» одними з перших долучилися до міжнародних військових навчань різних рівнів, як у рамках програми співробітництва між Україною і НАТО, так і в рамках військових змагань, які країни Північноатлантичного альянсу проводять з метою підвищення боєздатності своїх військ. А самі бійці додають: на сьогодні українські вояки іноді є інструкторами для солдатів Альянсу: «Нині Україна – єдина держава в Європі, на території якої відбуваються бойові дії, тож українська армія може поділитися досвідом того, як “з нуля” розгортати лінію оборони, як зі старою зброєю у руках зупиняти агресора і проводити успішні операції у тилу ворога: рейд десантників 95-ї і 25-ї бригад (десантно-штурмових військ) у тил супротивника у серпні-вересні 2014 року в НАТО називають найтривалішим в історії воєн рейдом, і цей рейд був успішним», – каже ветеран АТО, нині волонтер Олександр Погребиський. На його думку, нині Збройні сили і Національна гвардія, отримавши нові знання, досвід, військову техніку та озброєння, стали реальною силою, здатною зупинити агресора.

Про «білих хакерів» та «очі армії»

У березні цього року в Лондоні на змаганнях найкращих ІТ-експертів НАТО Enterprise Architecture Hackathon-2017 у двох номінаціях перемогла «команда мрії» з України – бійці підрозділу аеророзвідки. І це при тому, що Україна вперше взяла участь у цих змаганнях як держава-партнер Північноатлантичного альянсу, а сам підрозділ створений нещодавно. На лондонських змаганнях українська команда була єдиною, до складу якої увійшла дівчина та яка виявилася наймолодшою (за віком) серед 30 команд-учасниць. Аеророзвідка веде свою історію з весни-літа 2014 року. Тоді група волонтерів, «усім світом» збираючи комплектуючі для безпілотних літальних апаратів (БПЛА), і гадки не мала, що незабаром їхня команда розростеться до військової частини української армії. Як розповідає один із засновників аеророзвідки Натан Хазін, нині Україна вже здатна на рівних співпрацювати з НАТО в царині сучасних засобів ведення розвідки: «Якою має бути тактика оборони, як в умовах бойових дій повинні працювати військові підрозділи з різними видами зброї та як можна уникнути втрат серед бійців – це все ми, українські армійці, пізнаємо на полі бою. Цей досвід коштує дуже дорого – він дістався нам кров’ю побратимів».

БПЛА «Лелека» українського виробництва

Дрон для ведення спостереження

А влітку цього року під час українсько-американських навчань Rapid Trident-2017 (Яворівський полігон на Львівщині) українські фахівці запустили комп’ютерну систему управління військами «Дельта», яка відповідає стандартам НАТО. Як роз’яснив журналістам представник НАТО, підполковник Тай Шепард (у той час працював у складі групи радників Посольства США), українська «Дельта» сумісна з аналогами НАТО. «Я ознайомив міністра оборони України Степана Полторака з роботою цієї системи управління і сказав йому, наскільки захоплююсь українськими бійцями, які цю систему розробляли та з нею працюють. Я вважаю, що Україні вдалося швидко підняти зруйновану раніше і знекровлену цією війною армію, це тепер боєздатне військо із сучасними технікою і технологіями».

Про роль освіти для розвитку армії

І тут слід сказати про роль науки та освіти (точніше – рівня освіти) особового складу армії. Адже, згідно із сучасними безпековими викликами для України, військово-промисловий комплекс країни – і підприємства державного концерну «Укроборонпром», і приватні виробники, об’єднані в Асоціацію виробників озброєння та військової техніки – виробляють сучасні види військової техніки та озброєнь із так званим «інтелектуальним компонентом». Тож військові, які не мають належної освіти та знань, навряд чи зможуть зчитати комп’ютерну програму наведення гармати на ціль або керувати запуском і роботою БПЛА тощо. Як зазначає директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець, нині вимоги до рівня знань українських бійців зростають, оскільки техніка та озброєння стають все більш складними. І якщо раніше у ЗСУ звертали увагу на фізичні якості бійця, то тепер звертають увагу і на його інтелектуальні здібності та рівень освіти. Не менш важливе і поєднання зусиль науковців і військових, «це підштовхує Міністерство оборони та МВС до взаємодії з науковими закладами, а оборонну промисловість – до роботи з цими науковими закладами. Тому що насправді той потенціал, який є в науці та освіті, створює важливу підвалину для посилення обороноздатності українського війська», – каже Згурець.

Зразки сучасної української зброї

Секретар Ради національної безпеки та оборони Олександр Турчинов на міжнародній виставці «Безпека і зброя-2017» (Київ, жовтень) наголосив на тому, що посилити міць захисників України та сектор безпеки можна лише за наявності сучасних високотехнологічних технологій, які «несуть службу» у Збройних силах, Національній гвардії, Службі безпеки України тощо. Тож все частіше ми бачимо серед людей у військовому камуфляжі не лише кремезних чоловіків, а і юних «бойових ботанів», без яких сучасному війську не обійтись.

До того ж, як кажуть самі виробники озброєнь, вироблена в Україні військова техніка та озброєння проходять «обкатку» в умовах бойових дій. І це також вкрай важливо для ЗСУ, оскільки від супротивника можна очікувати на що завгодно. «Тиждень на полігоні – і на передову, на бойові позиції», – коротко пояснюють конструктори і солдати механізм запуску нової зброї. І хоча дотепер в армії залишаються проблеми з постачанням певних видів військової техніки, не всі військові та гвардійські підрозділи на 100 % забезпечені всім необхідним, що відкриває простір для «всьопропалівців», з одного боку, і для волонтерських ініціатив, з другого – армія розвивається і міцнішає. Як кажуть бійці, «ми стояли на колінах, шнуруючи берці, а тепер підвелись, озброїлись, помолились і боронимо Україну». Є така професія – Вітчизну захищати.

Текст і фото: Богдана Костюк

Залишити коментар