Середа, 20 червня

Модні ігри в бідність

У сучасному глобалізованому світі не треба жити в Парижі та бути мільйонеркою, щоб слідкувати за модою і виглядати актуально. Фото та відео з модних показів доступні онлайн чи не миттєво, у режимі реального часу в будь-якій країні світу. А вже за кілька тижнів магазини мас-маркету пропонують речі, максимально схожі за фасонами, кольорами та стилем на ті, що тільки-но гуляли подіумом. Не за ціною, але за ідеологією висока мода наблизилась до масового покупця впритул, ще ніколи модні образи та найсвіжіші тренди не були такими досяжними.

Ба більше. Останніми роками висока мода відверто заграє з масовим покупцем, виводить на модний Олімп найдемократичніші, найпростіші речі. Уже давно нікого не здивуєш джинсами та джинсовими куртками на подіумі. Кілька років тому на подіуми увірвалися світшоти та худі – простецькі пролетарські джемпери з товстого трикотажу з капюшонами чи без. Десятиріччями це був одяг для студентів та спортивних тренувань. Хто міг уявити, що модні діви носитимуть світшоти з яскравими спідницями в пайєтках та з туфлями на високих підборах.

Минулого року одним із наймодніших винаходів індустрії виявилися спортивні штани з лампасами. Так, саме ті трикотажні тренувальні штани, які в нас носили у 90-х так звані «молодики спортивної статури». Модні блогери та редактори глянцю змагались у майстерності складати образи стріт-стайлу з цими штанами. Вдягали їх з туфлями-човниками, з білими сорочками, з кашеміровими пальтами та іншими класичними речами, на перший погляд абсолютно не сумісними зі спортивними штанами.

Дизайнери та провідні світові модники наполегливо тягнуть у світ гламуру абсолютно негламурні, прості, утилітарні речі. Речі, які можуть коштувати дуже дорого, якщо вони від люксового бренду, але при цьому все одно виглядатимуть демократично. Хоч ти що роби зі світшотом, хоч з якої якісної бавовни його ший, хоч як обробляй шви, усе одно світшот – він і є світшот. Він не виглядатиме шовковою блузою аж ніяк.

З іншого боку, світшот можна купити будь-якої цінової категорії в будь-якій крамниці. Та з десяти кроків бюджетний світшот з демократичної крамниці мас-маркету не дуже відрізниш від «витвору світшотного мистецтва» бренду першої лінії. Така ж історія з простими футболками з написами, що теж  набули неабиякої популярності останнім часом. Біла футболка DIOR з написом ‘WeShouldAllBeFeminist’ коштувала якихось божевільних, як для футболки, грошей. Але можна придбати таку саму футболку з іншим написом у масового бренда за прийнятну ціну, вдягнути її з пишною спідницею чи спідницею-олівець та виглядати не гірше за зірок стріт-стайлу.

Модний блогер К’яра Ферран’і у футболці Dior

Проте, чомусь наші жінки не дуже поспішають це робити. Особливо ті, «кому за…». Вони якщо й вдягнуть світшот, то винятково з джинсами й на дачу чи, у кращому випадку, з собакою гуляти. І футболку так само вдягнуть лише з джинсами й у відпустці. А на роботу, у кіно чи до кав’ярні  українська жінка вдягне «пристойну» кофтинку. З юбкою-олівцем носитиме класичну сорочку чи блузку, аж ніяк не світшот та футболку. Чому так?

Перш ніж відповісти на це запитання, згадаю одну історію. Колись давно, на початку 90-х потрапив мені в руки глянцевий журнал. У журналі була модна фотосесія з дочкою якогось новоспеченого мільйонера, відомою світською дівою, як тепер кажуть, it-girl. На одному з фото на ній була дуже красива довга спідниця, але спідниця була натягнута аж на груди й виглядала як сукня з відкритими плечима. На підписі до фото так і було сказано: «Спідниця, вдягнена як сукня» — та ім’я відомого бренда, що зшив ту спідницю. А потім та сама ж спідниця була вдягнена вже нормально, як спідниця, але зверху була довга сукня, тому спідниці було майже не видно, лише вузенька смужка виглядала.

Пам’ятаю, мене це неймовірно вразило. Я не могла збагнути, якщо маєш таку красивенну, шикарну, модну спідницю, то нащо ж носити її так, щоб ніхто не бачив? Навіщо вдягати її як сукню, у тебе що, суконь нема? Бідося, ніц не має, що вдягнути, довелося зі спідниці сукню вигадувати! Ще скажіть, що вона панчохи потихеньку штопає, бо нових бракує…

Тепер мені й смішно, і сумно це згадувати. Для мене, як для майже будь-якої дівчини з пострадянської країни того часу, така спідниця була абсолютно нездійсненною мрією. А якщо уявити на мить, що якимось дивом у мене з’явилася та спідниця, то я б носилася з нею, як з писаною торбою. І, звісно ж, носила б її тільки на великі свята та вже напевно так, щоб її було якомога краще видно. Але в жодному разі не принижувала б гідність цієї шляхетної спідниці, вдягаючи її не за призначенням. Мені тоді здавалося, що вдягнути спідницю замість сукні можна лише від безвиході.

А вони – стилісти тієї фотосесії та й сама героїня – мали можливість поводитися з речами вільно та без зайвого пієтету. Вони вдягли спідницю замість сукні не від скрути, а від фантазії та стильної свободи. Це для мене та спідниця була б мало не предметом культу. А для них це була просто річ. Просто одяг, щоб носити. Та робити з ним усе, що заманеться.

Вони й зараз вдягають світшоти з нарядними спідницями не тому, що в них шовкових блуз нема. А тому, що їх давно вже не здивуєш шовковими блузами, тим більше – нашими «пристойними» кофтинками. Вони вдягають «треніки» з лампасами  в ситуації, коли ми вдягли б класичні брюки, не тому що в них брюк нема. А тому що вони прагнуть чогось цікавішого, чогось свіжішого та більш непередбачуваного, ніж нудні класичні брючки з нудними класичними човниками та нудним класичним пальтечком.

Вони не тримаються зубами за традиційні сполучення речей та готові навіть трохи знехтувати елегантністю заради свіжості. Бо елегантності вони вже переїли, аж через вуха лізе. А ми ж тільки ледве понадкусювали!

Ігри в демократію, ігри в бідність, коли дівчина з восьмизначним банківським рахунком та дівчина з вулиці носять однакові джинсові сорочки та худі – це працює там, де стан суспільства дозволяє з цим бавитися. У бідній країні грати в бідність не виходить.  Як не виходить у наших жінок носити ті штани з лампасами як модне вбрання, бо надто сильні та сумні в нас асоціації з такими штанами. Це для них то просто стильна іронія, ніби йшла з фітнесу, не стала перевдягатися, просто пальто накинула на спортивні штани. А в нашому культурному контексті такі штани — це сумний косплей гопника «з району».

Останній модний тренд, що скорив подіуми цього року – речі з прозорого пластику. Прозорі дощовики, прозорі капелюхи, прозорі ботфорти… Модний світ у захваті, модні блогери вже наввипередки вдягають модняву новинку. Я запитала в наших жінок, чи планують вони таке носити. Отримала у відповідь категоричне одностайне «Ні!». «Це виглядає так, ніби дівчина не мала цілого взуття, щоб у дощ не промокало, тож замотала ноги в целофан, ще й на голову натягнула пакет з супермаркету – так і пішла».

Моделі з колекції Chanel Spring 2018

У наших жінок ці прозорі витівки кутюр’є асоціюються зі злиднями. У західних модниць – з веселою грою. Мабуть тому, що їм ніколи в житті не доводилося стикатися з ситуацією, коли не маєш взуття, щоб вийти на вулицю у дощ…

Не можливо змінити наше минуле. Життєвий досвід не викреслиш, уже який є. Але можна спробувати змінити майбутнє. Якщо ставитися до речей легше, сприймати моду не як догму, а як гру, іронічну, трохи божевільну, трохи наївну, але всього лише гру. Не намагатися вбратися як слід, спробувати вбратися як заманеться. Вдягнути світшот на сукню з мережива, поєднати просту футболку з блейзером з оксамиту. Врешті решт, дозволити собі вже натягнути ту кляту довгу спідницю як сукню. Не від скрути. Просто так, за власним бажанням.

Майя Тульчинська, модний блогер

Більше статей автора читайте на Доступно та просто про моду та стиль та http://cloche.club/

Джерела використаних фото:  vogue.com,
styledumonde.com та harpersbazaar.com

Залишити коментар