Середа, 20 червня

Останнім часом у мережі точиться активна дискусія щодо можливості заслуженого артиста України, лідера гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука взяти участь у майбутній президентській гонці. Прихильники співака поширюють соціологічні дані, за якими Вакарчук опинився на третьому місці в рейтингу вподобань українців, а противники апелюють до невдалого політичного досвіду в минулому. Сам Святослав можливість участі у наступних виборах ще не коментував. Opinion дізнався, чи варто ставитися з серйозністю до подібних думок, про що свідчить минулий депутатський досвід співака, чим можуть закінчитися виборчі перегони для його кар’єри, та наскільки аргументованими є доводи прибічників президентства Вакарчука.

Чи здатен Святослав Вакарчук бути політиком?

Політолог та блогер Леонід Швець переконаний, що Вакарчук як політик залишається і досі невідомим для українського суспільства. Більш того, Швець впевнений, що, якби Святослав дійсно був «політичною твариною», він проявив би це у найбільш складні моменти сучасної української історії.

«Это забавно, поскольку в Украине Вакарчука-политика до сих пор не знает никто. То есть, конечно, знают о его походе в Верховную Раду в 2007 году, из которой он убежал быстрее, чем через год. И это, пожалуй, самый внятный политический акт в исполнении музыканта. Что думает Святослав Вакарчук по самым горячим вопросам текущей повестки дня в Украине и мире, нам неизвестно. Впрочем, нет, он у себя в твиттере поддержал медреформу, создание Антикоррупционного суда и поздравил с Днем защитника Отечества тех, кто его защищает. Медийно-политическая активность на уровне малопродвинутого пользователя соцсетей и не самого внимательного и очень отдаленно включенного наблюдателя за общественными процессами на родине.

Нельзя в человеке включить политика, словно по щелчку тумблера, после окончания учебного семестра. Был бы Вакарчук по сути своей политическим животным, в самом лучшем смысле, он не дал бы нам этого не заметить за эти самые тяжелые в современной украинской истории годы. Пока мы тут с вами на земле барахтаемся между надеждой и отчаянием, Славик где-то вечно «на небі» пытается объясниться с какой-то разрывающей ему сердце барышней. Многим нравится, кому-то нравится очень, при этом Вакарчук, безо всякого сомнения, искренний патриот, что никак не превращает его не то что в государственную фигуру, даже рядовой политический активист не выходит. Когда он начнет регулярно открывать рот по острым проблемам, банальность манер и суждений певца, никогда не удивлявшего до этого нешаблонным мышлением и дерзким поведением, многих разочарует.

И, тем не менее, Вакарчук – это серьезно. Именно потому, что люди готовы отдавать свои голоса новому человеку в этом набившем оскомину рейтинговом списке просто из-за его новизны. Ну, понятно, что это новизна широко известной и в целом положительно воспринимаемой фигуры национального масштаба. Не действиями – одним присутствием рядом он отодвигает одних кандидатов и сильно поджимает других. Значит, так можно? Значит, окажись на его месте действительно интересный и энергичный политик, пусть и без музыкального слуха, результат может сильно всех удивить. “Значит, – подумал, возможно, кто-то, глядя на результаты опроса, – нужно рисковать”», – розповів блогер.

Про що свідчить попередній політичний досвід українського співака?

Політолог Микола Спірідонов запропонував згадати минулу спробу Святослава Вакарчука стати політиком. На думку політолога, цей факт наочно ілюструє потенційну неспроможність співака навіть замислюватися про президентську посаду. Нагадаємо, у 2007-2008 роках Вакарчук був народним депутатом, однак склав свої повноваження за власним бажанням.

«Я помню тот период, когда Вакарчук был депутатом Верховной Рады. Примерно год, возможно, немного больше. Он вообще тогда не понимал, где он находится, хватался за голову, сидел под балконом “Пресса”. Человек не понимал, поэтому оттуда ушел. Возникает вопрос: если он не стал нормальным депутатом, то как он собирается стать нормальным президентом? Он показал уже, что к политике не склонен. Скорее всего, если он займет высокий пост, им кто-то будет играть. Полностью исключить такой вариант, как Вакарчук-президент, нельзя, потому что в Украине возможно все», – прокоментував експерт.

Звернув увагу на політичне минуле Вакарчука і журналіст Дмитро Вовнянко, наголосивши, що частина наших громадян готова віддати найвищу владу «просто гарному хлопцеві», котрий гарантовано є чиєюсь маріонеткою.

«Моє ставлення до кандидата Вакарчука просте. Я не знаю району, яким керував би кандидат Вакарчук і де показав би переконливий результат. Я не знаю бізнесу, з яким кандидат Вакарчук досяг би значних висот. Я не знаю громадського руху, на чолі якого кандидат Вакарчук захистив би права значної групи українців.

Все, що я знаю про кандидата Вакарчука, це те, що він 10 місяців проспав у Верховній раді (законів авторства кандидата Вакарчука я не пригадую), і що він співає непогані пісні внутриСНГовського рівня (в рейтингах MTV, соррі, кандидат Вакарчук не помічений).
Натомість рейтинг кандидата Вакарчука говорить як раз про те, про що я постійно пишу – частина наших громадян готова найвищу владу в нашій державі віддати не фахівцеві, не досвідченому політику, не професіоналу в економіці, а просто гарному хлопцеві. Але гарний хлопець – не професія. Гарний хлопець в політиці – гарантовано чиясь маріонетка», – зазначив Дмитро Вовнянко.

Чому Святославу не варто знову повертатися до політики?

Одеський блогер та художник Сергій Бригар, міркуючи над перспективами лідера гурту «Океан Ельзи» стати наступним українським президентом, спробував пояснити, чому йому не варто йти на вибори. Зокрема Бригар впевнений, що такий крок абсолютно точно зіграє проти нашої культури.

«Я вважаю, що Вакарчук ніколи не стане успішним політиком. Його психотип для цього непридатний. А ще складно уявити, де б він взяв серйозну професійну команду, якби відмовився користуватися послугами старих і давно скомпрометованих політичних діячів. В той же час, мені легко уявляється, як в разі участі у президентських виборах Вакарчук відбирає голоси опозиції і забезпечує перемогу Порошенкові. Потім всі навколо казатимуть, що він продався і допоміг “Пороху». Від цього ж не відмиєшся. Навіщо воно треба?

Найголовніший аргумент на користь того, що Вакарчукові не потрібно йти на вибори, полягає в тому, що такий крок найуспішнішого українського музиканта абсолютно точно зіграє проти нашої культури! От я живу в місті, де, мабуть, десь 70 (а то й більш) % україномовної музики, що лунає на ринках, в кафе, барах, чи в автівках – це “Океан Ельзи”. Я не фанат творчості цього гурту, але він для мене важливий! Це історія, легенда, сильний бренд. І водночас це творча одиниця, що й надалі здатна залишатися на вершині. Вважаю, що це саме та якісна українська поп-музика, що об’єднує дуже багатьох мешканців країни, незалежно від місця проживання, мови повсякденного спілкування, національності, політичних поглядів, віросповідання. Я жив у місці, де практично єдиний зв’язок багатьох людей з українською культурою називався “Океан Ельзи”.

Святослав Вакарчук для цієї нації вже давно став важливою об’єднуючою постаттю. І не важливо, подобається він мені або вам, чи ні – цей чоловік точно заслуговує на повагу! Але потрібно розуміти, що найбільшу користь він приносить на своєму місці! Славко на сцені – це одна людина, а Святослав Іванович у політиці – зовсім інша. В першому випадку йдеться про унікального професіонала, а в другому – про ще одного із кількох сотень “вкрай суперечливих персонажів”… Мені особисто не хочеться, щоб видатну людину почали ненавидіти! Якщо він залишить свою справу і зануриться в чужу, програє вся Україна», – розповів художник.

Які аргументи у прихильників Вакарчука?

Журналістка та головний продюсер телеканалу ZIK Наталя Влащенко, коментуючи можливість участі Святослава Вакарчука у майбутніх президентських виборах в Україні, звернула увагу на найбільш поширені аргументи, якими користуються прихильники співака. На думку Влащенко, всі вони є однозначними лише на перший погляд.

«А почему нет? Рейган и Гавел тоже пришли их кино и театра. На самом деле, это конечно тоже неправда. Рейган занимался политикой более 20 лет, побывал в роли губернатора и показал, какой он руководитель, патриот и политик, способный держать удар. У него была команда и программа, которую он пропагандировал не один год. Его взгляды на экономику и международную политику были хорошо известны. С Гавелом – та же ситуация: в 1968 году Гавел начал активно участвовать в борьбе за демократию и права человека. Гавел был одним из авторов “Хартии 77”. В октябре 1977 года по обвинению в «покушении на интересы республики за рубежом» Гавел был приговорен к 14 месяцам тюрьмы условно, но уже через пару месяцев он был обвинен в “нападении на государственного служащего при исполнении последним служебных обязанностей” и арестован. Разницу чувствуете? Не прямо из театра прибежал после стэндфордских курсов, правда?

Патриотизм. Очень важное качество. Но вспомните, сколько людей стояло на двух Майданах. Все они были патриотами. И остаются ими, конечно. Но оказалось, что как в математике: патриотизм – качество необходимое, но недостаточное.

Честность. Очень крутое качество. Без иронии. Но ее недостаточно не только, чтобы управлять страной, но даже просто сделать вам аппендицит.

Он быстро найдет команду. Какую? Которую подскажут ему технологи или те, кто за руку привел в политику? Скажем честно, Святослав в первой попытке в Парламенте не имел никакой команды, не продемонстрировал политического темперамента, после ухода никого не обличал, а спокойно вернулся к музыке. Его инвесторы, музыканты и пиарщики – это и есть его команда.

Судя по навязчивой публикации соцопросов, что он якобы 3 в списке претендентов, нам активно “впаривают” эту историю. Потому что никакой социологии в Украине не существует. В Америке – да, в Украине же методики и инструментарий устарели, новейших технологий (социологических) нет. Не говоря уже о том, что мы много лет не проводим перепись населения и элементарно не знаем начальные опции», – підсумувала Наталя Влащенко.

Текст: Дмитро Журавель

Залишити коментар