Міністерство закордонних справ Сербії розкритикувало посла України Олександра Александровича щодо заяви про повну підпорядкованість Белграда Москві та пригрозило наслідками. Про це повідомив секретар МЗС Сербії Івіца Тончев. За його словами заяви Александровича демонструють бажання українського посольства погіршити відносити між Сербією та Росією. Дипломат також заявив про намір звернутися до уряду України, або послу вказали на неприпустимість подібної поведінки. Opinion дізнався про наслідки, які можуть мати заяви Александровича, шляхи, якими можна втримати ситуацію під контролем, та про те, чим обумовлена подібна реакція сербів.
Про що йшлося у зверненні українського посла?
В інтерв’ю виданню Balkan Insight Олександр Александрович повідомив, що Сербія не вживає достатніх зусиль, аби обмежити участь своїх громадян у конфлікті на Донбасі на боці бойовиків, а також додав, що Україна неодноразово й безрезультатно попереджала про цю проблему.
«Президент Росії лише використовує Сербію як “ще один інструмент знищення Європи”. Чи сербський народ дійсно цього хоче? Ви дозволяєте Росії використовувати вас для знищення Європи, де ви хочете навчатися і працювати. Росія використала сербських екстремістів для перевороту в Чорногорії. Росія заохочує сербський сепаратизм у Республіці Сербській для дестабілізації Боснії та Герцеговини. Ніхто з сербських громадян не був посаджений у в’язницю за свою найману діяльність проти України. Якщо я помиляюся, я пропоную сербському уряду спростувати мої слова “, – заявив посол. Також Александрович вказав на те, що Белград «не може одночасно всидіти на двох стільцях», маневруючи між Заходом та Російською Федерацією.
Як реагував уряд Сербії на повідомлення про участь своїх громадян у війні на сході України?
Дійсно, українська сторона надсилала інформацію про участь сербських громадян у конфлікті на сході України на боці підтримуваних Росією бойовиків. Президент Сербії Александар Вучич повідомляв, що не розуміє зауважень українського посла. На думку Вучича, Україна є дружньою для Сербії країною, а сербські суди ухвалили вердикти щодо осіб, які брали участь у військових діях за кордоном держави.
«Не знаю, що ще ми маємо зробити. Жодна людина не має дозволу державних органів Сербії брати участь у воєнних діях за кордоном, на Донбасі, у Криму чи в будь-якій частині конфлікту між Росією і Україною.”, – зазначав Вучич.
Якою була реакція Сербії на тези, висунуті Александровичем підчас інтерв’ю?
МЗС Сербії гостро розкритикувала заяви українського посла. Зокрема секретар МЗС Сербії Івіца Тончев вказав на необґрунтованість тверджень Олександра Александровича.
«Він заявив, без жодних обґрунтованих тверджень, про сербський фактор дестабілізації Македонії, створення напруженості у відносинах з Хорватією, участь сербських екстремістів у спробі державного перевороту в Чорногорії… Звичайно, він не упустив можливості підтримати вже знаменитий вислів одного західного дипломата про сидіння на двох стільцях. На щастя, що інтерв’ю не було довшим, оскільки Сербія, ймовірно, була б звинувачена у провокуванні Другої світової війни, звичайно, у співпраці з Москвою», – прокоментував Тончев.
«Враховуючи, що неодноразові зауваження, зроблені МЗС Сербії з порадами послу направити свою енергію на обов’язки, зазначені у Віденській конвенції про дипломатичні відносини, не мали ніякого ефекту, я б хотів звернутися до МЗС і уряду України з проханням вказати йому на неприпустимість подібної поведінки. Інакше ми будемо змушені застосувати звичайні в таких випадках заходи», –підкреслив секретар МЗС Сербії.
Щоправда, Івіца Тончев не зазначив, які саме заходи він мав на увазі. Однак, відповідно до Віденської конвенції, про яку згадував у коментарі держсекретар, мова може йти про відкликання урядом Сербії акредитації посла та оголошення його персоною нон грата.
Які наслідки можуть мати заяви українського посла?
Український дипломат і громадський діяч Вадим Трюхан назвав тему щодо сербського «ультиматиму» дуже чутливою та важливою. Коментуючи цю ситуацію дипломат назвав кілька головних слідків, на які слід очікувати після виступу Олександра Александровича.
«По-перше, Україна має справу з першим у її історії випадком публічного попередження іноземною державою про намір оголосити Посла персоною non grata. Такі випадки в історії міжнародних відносин щодо послів трапляються дуже рідко. Особливо з акцентом на публічність. Тому сам факт такого попередження, яке насправді виглядає як ультиматум, заставляє замислитися чому так сталося.
По-друге, відносинам між Україною і Сербією нанесено серйозної шкоди, в найближчі півроку-рік, як мінімум, на якийсь серйозний діалог високого рівня розраховувати не доводиться. Не говорячи вже про спільні проекти, інвестиції тощо.
По-третє, не можна виключати, що цей ультиматум є лише початком історії. Заява про-Кремлівського Шешеля свідчить, хоча й опосередковано, що рішення про дипломатичну ескалацію у відносинах з Україною ухвалюються не лише і не скільки в Белграді, як у Кремлі. Москва зацікавлена в тому, щоб у Києва було якомога більше проблем на міжнародній арені. Отака собі повзуча маргіналізація, чи радше хаотизація, зовнішньополітичного становища України», – прокоментував Вадим Трюхан.
Як має діяти Україна в цій ситуації?
Незважаючи на можливі проблеми, що можуть виникнути внаслідок висловів українського посла Олександра Александровича, варто також враховувати можливі шляхи утримання ситуації під контролем. Про це також розповів Вадим Трюхан.
«Перше. В жодному випадку не йти на звільнення Посла. Викликати Посла Сербії і попередити, що у разі подальшого роздмухування дипломатичного скандалу, дії у відповідь будуть симетричними. При цьому варіант з негайним відкликання нашого Посла в Київ для консультацій (!) – оптимальне додаткове реагування.
Друге. Починати вже готувати заміну пану Александровичу, яку зробити десь через рік (плюс мінус). Ефективно працювати в Сербії цьому дипломату після такого конфлікту вже практично не можливо. А щоб перегорнути сторінку так чи інакше потрібні кадрові зміни.
Третє. Зробити висновки з цієї ситуації і підготувати для Послів чіткі директиви щодо інформаційної роботи в країні перебування у зв’язку з агресією Росії проти України. При цьому на особливу увагу і деталізацію заслуговують найбільш чутливі країни, на які має вплив РФ, або в яких традиційно стійкі проросійські настрої», – підсумував дипломат.
Скандал з послом чи загострення відносин між країнами?
Дипломат Богдан Яременко впевнений, що насправді ситуацію, що склалася у Сербії за участі Александровича, варто розглядати не як локальний скандал з українським послом, а радше як більш серйозну матерію.
«Швидше за все, все ж таки мова йде про ситуацію значно складнішу. Україна і Сербія мають дещо різне ставлення до подій на Сході нашої країни, до війни і ролі РФ. Позірно Сербія засуджує російську агресію і окупацію Криму. На практиці відмовляється будь що робити для демонстрації відданості цим принципам. Ну, ми це часами спостерігаємо з Туреччиною.
Серби зреагували ще більш гостро, ніж говорив наш посол. Зрозуміло, що серби останні десятиліття пройшли через багато чого, що ними сприймається як національне приниження. Плюс необхідність постійно бути в позиції меншого у діалозі з ЄС та НАТО… І якщо європейцям серби готові поки все пробачити, то, судячи з усього, коли фразу європейського політика про сидіння Сербії на двох стільцях публічно повторить український дипломат – це вже за межами того, що вони готові витерпіти.
Чи розуміли українські дипломати межу допустимого? Чи вважали конфлікт з погіршенням відносин допустимим і бажаним? Я не знаю. Теоретично може бути – якщо раптом в МЗС України було прийнято рішення, що сербські найманці на Донбасі настільки серйозна проблема, що варта погіршення відносин з усією Сербією. Але на нас такий спосіб мислення не схожий. Допускаю, що не прорахували. Бо конфлікт з Сербією нічого нам не дає, включно з можливістю якось приборкати потік сербських мішеней для українських снайперів», – зазначив Богдан Яременко.
Чим може бути обумовлена така реакція сербів?
Народний депутат України Ірина Фріз розповіла, що насправді заяви Александровича не є безпідставними, та вказала на конкретні випадки, коли простежувалися прояви підтримки російської політики Сербією.
«Офіційний Белград за три роки не розпочав жодного переслідування осіб з числа великої кількості своїх громадян, які беруть участь в бойових діях на боці окупаційно-російських угрупувань на Сході Україні. У 2016 році Сербія голосувала проти резолюції ООН з порушення прав людини в анексованому Криму. Це та інші неодноразові прояви підтримки Белградом російської політики відносно України, його мовчазної згоди щодо окупації Криму та частини Донбасу є наочними прикладами проросійської політики Сербії.
Оскільки немає жодних підстав та передумов для розвитку конфлікту та розбіжностей між Україною та Сербією, політична позиція Белграду може бути обумовлена лише вказівками Кремля. Переконана, що закиди сербської сторони до посла Александровича спрямовані на відволікання уваги від дій Сербії з неуклінної фактичної підтримки антиукраїнської позиції Белграду, яку він демонструє останнім часом», – поділилась Ірина Фріз.
