Понеділок, 23 квітня

І на четвертий рік неоголошеної війни на Донбасі складно спрогнозувати, коли завершиться кровопролиття, перестануть чи не щоденно надходити зі сходу новини про вбитих і поранених українських воїнів, а наша країна поверне свої території. Чимало політиків, експертів, військових одним із головних чинників перемоги називають застосування летального оборонного озброєння, яке Україні мають надати США.

Питання порушувалося практично з початку військового конфлікту, йшлося, зокрема, про снайперські гвинтівки, міномети малого і важкого калібру, гранатомети, протитанкові й переносні зенітно-ракетні комплекси. Зброю нам обіцяють, процес узгодження її ймовірного надання триває, але досі наші військові не отримали необхідного.

Рішення за Трампом

Минулого літа питання надання Україні летальної зброї оборонного призначення набуло чітких обрисів, і, здавалося, що остаточне рішення не за горами. На початку серпня 2017-го кілька американських видань повідомили, що план постачання озброєння підготували в Пентагоні і Державному департаменті США. Останнє слово залишилося за Білим домом, а, конкретніше, за президентом Дональдом Трампом.

Матеріальний бік питання також свідчив на користь України. У проекті федерального бюджету США на 2018 фінансовий рік, який розпочався у вересні цього року, передбачили можливість надати нашій державі оборонну летальну зброю. Це вперше, бо в попередніх кошторисах такого не було.

Відвідини Києва міністром оборони США Джеймсом Меттісом, який взяв участь у параді до Дня незалежності України, мали посприяти просуванню питання. Глава Пентагону генерал Меттіс тоді заявив, що оборонне озброєння не є провокативним засобом, якщо йдеться не про агресора. А президент України Петро Порошенко висловив сподівання, що для Росії надання Україні зброї стало б потужною мотивацією зупинити агресію.

Про те, що переговори з адміністрацією президента США Трампа стосовно надання летального оборонного озброєння Україні завершені, наприкінці вересня в інтерв’ю Reuters повідомив начальник Генштабу Збройних Сил України Віктор Муженко. За його словами, наша сторона очікує від партнерів відповідного політичного рішення. Мовляв, питання щодо переліку та типів зброї узгоджені.

Про сьогоднішню ситуацію розповів Opinion Микола Бєлєсков, експерт Інституту світової політики: «Відповідний план підготовлений ще в кінці липня-на початку серпня і переданий на розгляд Білому дому. Засідання Ради національної безпеки США, на якому має розглядатися це питання перед ухваленням фінального рішення, ще не відбулося. І новин фактично немає. Тобто можна стверджувати, що питання в підвішеному стані. До нього не повертаються, можливо, через те, що США має низку інших пріоритетів на міжнародній арені. Та ж КНДР змушує зосереджуватися, передусім, на ній, тому питання постачання Україні летального озброєння, незважаючи на те що план готовий, не розглядається. І невідомо, коли до нього повернуться».

Військовий експерт Олег Жданов підтвердив Opinion, що всі необхідні документи угоджені і передані в Білий Дім на підпис президенту США. І постачання летальної зброї, за його словами, можна буде здійснити менш ніж за добу з моменту їхнього підписання.

Аргументи проти

Попередній американський президент Барак Обама виступав проти надання летальної зброї для України. На його переконання, це загрожувало б загостренню ситуації з боку Росії і могло призвести до потужнішої конфронтації. А ось голова Комітету Сенату США зі збройних сил Джон Маккейн, навпаки, вважає, що надана Україні летальна зброя стримає агресію Росії і лишень сприятиме миру в регіоні. Він закликав президента Трампа підтримати нашу країну, щоб та могла захистити незалежність і територіальну цілісність. За словами Маккейна, так Захід міг би «чинити тиск на РФ для повного дотримання мінських домовленостей».

Позицію керівника Комітету Сенату США підтримав Олег Жданов: «Будь-яке посилення боєздатності ЗСУ є гарантом нашої перемоги, причому як у військовому сенсі, так і в політичному. Щодо відповіді з боку Росії, то збільшення присутності російських військ на нашій території та активізація бойових дій призведуть до погіршення її ситуації на міжнародній арені, утвердять Росію як країну-агресора».

Ще один ризик появи оборонного летального озброєння в Україні – ймовірна втрата комплексів. Мовляв, вони можуть потрапити до рук бойовиків і росіян, і тоді цю зброю застосують вже проти українських військових чи навіть інших країн. Цей аргумент використовував і Барак Обама. Застереження не позбавлене здорового глузду, адже прецеденти траплялися.

«Ми бачимо ситуацію на Близькому Сході, ІДІЛ свого часу захопив велику кількість американської зброї, переданої іракській армії, яка в 2014 році панічно тікала від наступу ІДІЛу, – повідомив Ігор Семиволос, виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень. – Тобто є негативний досвід того, що зброя зі США потрапляє до рук терористів. І на цьому також намагаються спекулювати».

Микола Бєлєсков запевнив, що англомовні російські експерти з цього приводу використовували різноманітні страшилки: «Від ескалації конфлікту на сході України і до того, що ці комплекси можуть потрапити не лише до рук терористів із ДНР і ЛНР, а й навіть до Китайської Народної Республіки – гіпотетично ще одного майбутнього опонента США. Навіть так вони лякали Америку і стримували її».

Зброя вже на… Донбасі

Американська матеріальна допомога давно присутня на сході України. Так зване нелетальне озброєння – радари, техніка зв’язку, броньовані автомобілі. Однак у серпні у ЗМІ з’явилася інформація: журналіст Юрій Бутусов написав у соцмережі Facebook про те, що є у нас вже і зброя зі США. Ішлося саме про летальне озброєння: невелику кількість ручних гранатометів та снайперських гвинтівок.

Олег Жданов підтвердив те, що здійснені закупки поодиноких зразків зброї, яка використовується як пілотні проекти для навчання наших військових та їхнього підсилення. Ці зразки тестуються і можуть швидко та ефективно застосовуватися підрозділами ЗСУ в разі масового постачання. То чому ж їх не закуплять для армії великими партіями?

«Керівництво нашої країни хоче задарма отримати зброю та допомогу, а це можуть здійснити тільки американці або їхні союзники на прохання США, – пояснив військовий експерт. – Решта країн готові продавати нам будь-яку зброю за нашим бажанням. До речі, ніхто не обмежував участь України у світовому ринку озброєння, і питання не в грошах чи способі придбання зброї, а в зацікавленості керівництва України, бажанні перемогти».

Чого очікувати?

Летальна зброя – не панацея, і в тих же США сподіваються на врегулювання конфлікту на сході України мирним дипломатичним шляхом. Важлива місія покладена на спецпредставника Держдепартаменту США з питань України Курта Волкера. Оборонне ж летальне озброєння розглядається як додатковий чинник для захисту наших кордонів. То якого рішення очікувати від президента Трампа?

«Від нас це абсолютно не залежить, – переконаний Ігор Семиволос. – Що буде в голові у Трампа, як розгортатимуться події, чи потрібно буде Трампу продемонструвати жорстку позицію стосовно Росії чи, навпаки, слід із Росією домовлятися, скажімо, щодо Близького Сходу, шукати якісь компроміси щодо іранської позиції. Все це, на мою думку, так чи інакше вплине на ухвалення рішення про отримання Україною зброї.

Ми бачимо низку акцій впливу, які проводить РФ на міжнародному рівні. Вони мають на меті закласти сумніви у доцільності такого кроку. Бо йдеться про спробу прив’язати Україну до ракет у КНДР, піддати сумніву можливість і готовність нашої країни забезпечити безпеку озброєння, щоб воно не потрапило до тих чи інших рук. Що завгодно використовується для того, щоб цей процес загальмувати і зрештою забути про нього».

Бачення ситуації Миколою Бєлєсковим: «Головний наш міф про летальне оборонне озброєння США – це перше запитання, яке зазвичай ставлять: коли нам його дадуть? Питання ж не просто коли, а що, яка буде додана вартість цього і що ці системи насправді можуть. А можуть вони не так вже й багато. Малоймовірно те, що Кремль, поставши перед фактом передачі американцями Україні відповідних систем, радикально змінить свою політику і почне більш конструктивно поводитися в плані реалізації мінських домовленостей. Із цим міфом на нас чекатиме розчарування, тому що якісно ситуація не зміниться. І це найкращий сценарій. Ми навіть не беремо до уваги сценарій, коли Росія робитиме те, що обіцяла: почне ескалацію або стане допомагати в третіх країнах силам, які борються проти США».

Утім, ескалація на сході України означатиме посилення режиму санкцій щодо РФ. Крім того, при розгортанні наступальних дій росіяни нестимуть чималі жертви.

«Все для фронту!..»

Фахівці переконані, що надання США летального озброєння Україні – хід більше політичний, ніж оборонний. І хоча закордонна допомога нам конче необхідна, слід подбати і про власну оборонну промисловість. Не все начебто безнадійно. Крига скресла, і можна говорити про певні позитивні результати.

У кінці літа генерал армії України Микола Маломуж повідомив: «Ми, маючи потужну військово-промислову базу, маємо можливості на рівні КБ “Луч” і вже виробляємо потужні протиракетні системи “Скіф”. Отримаємо ми “Джавеліни” або іншу потужну зброю чи ні – це не критично, оскільки ми вже маємо всі засоби безпеки й оборони».

А що думають із цього приводу в експертному середовищі? Ігор Семиволос коментує: «Нам би не завадили, звісно, “Джавеліни”, про які говориться з 2014 року. Але “Укроборонпром” розробляє і практично вже на стадії не просто реалізації, а постачання до війська власного протитанкового озброєння і переносних комплексів. І до певної міри ми можемо забезпечити себе саме власним виробництвом, що для нас навіть і краще. Тому що розвиток вітчизняної оборонної промисловості дуже важливий з точки зору зростання економіки, створення робочих місць і нашої незалежності від інших постачальників. Є ще проблема, яка досі не вирішена, але над цим працюють – створення лінійки снарядів різного ґатунку».

Розвиток військово-промислового комплексу сприяв би оновленню української армії, оскільки переважна більшість зброї у війську застаріла. Важливо також навчити людей працювати на новому обладнанні, яке випускає сучасну військову техніку й озброєння. Слід пам’ятати, що ніхто за нас самих краще не подбає про захист нашої країни.

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар