Середа, 23 травня

Катерина Кіпер – урбаністичний і travel-фотограф. Заради гарного кадру готова їздити по світу (В’єтнам, Лаос, Камбоджа, Таїланд, Німеччина, Франція, США, Іспанія, Італія тощо). За її словами, часто сама архітектура міста проситься в об’єктив і змушує «зупинити колеса». Так у подорожі народився фотопроект «Сучасний урбанізм у німецькій столиці». Катерина 5 років прожила в Берліні, тому зазначає: на світлинах представлений нетуристичний погляд на місто. Діана Манучарян поспілкувалася з Катериною Кіпер про сучасний урбанізм столиці Німеччини, про відбиток, який залишила Берлінська стіна в міському просторі, а також про те, яку можна провести паралель між Берліном і Одесою, і що остання може перейняти?

Розкажіть про ваш фотопроект «Сучасний урбанізм у німецькій столиці». Які ви розставили в ньому акценти?

Я акцентувала на арт-Берліні, на урбаністичному Берліні. Головний посил – показати, що після падіння Берлінської стіни німці зуміли возз’єднати два центри та створити зручний, практичний, красивий міський простір. Це і певний дзвіночок для Одеси – не варто будувати одні лише «свічки». Хочеться, щоб старі будинки зберігали й реставрували, а нові, будівництво яких здійснюється в історичному центрі міста, – відповідали загальному стилю і мали в собі якісь сенси, а не тільки фінансовий складник. Нам є, що запозичити в зручної Європи, зокрема у Берліна.

Цікаво, що такі події, як возз’єднання Берліна і набуття Україною незалежності, відбулися з різницею в два роки. В історичному плані це мізерна різниця. 27 років тому впала Берлінська стіна, а 25 років тому розпався СРСР…

Так, але подивіться, чого досяг Берлін у контексті міського простору, а чого Одеса. Притому, що Одеса – одне з найбагатших і найбільш модерних міст України. Між Берліном і Одесою велика різниця. У нас відбувалися стихійні забудови, ті, у кого були зв’язки й можливості, «понатикували» будинки, а в Берліні розробляли стратегію розвитку інфраструктури, якої і дотримуються досі. Починаючи зі створення підземних паркувальних майданчиків, закінчуючи зупинками для людей з інвалідністю.

Форсоване будівництво соціалізму в НДР свого часу позначилося і на архітектурі, і на міському просторі Східного Берліна. Наскільки тепер змінилася східна частина міста? Чи є щось спільне з архітектурою Одеси періоду СРСР?

У районах східного Берліна багато монументальних житлових будинків у стилі соціалістичного класицизму. Від НДР залишилися споруди 70-х а-ля селище Котовського або Таїрова, потихеньку зносять нежитлові будинки, що залишилися в спадок від Рад, нові ж вписують у стиль старого міста. Але радянський дух там досі відчувається. У східній частині є навіть алея Карла Маркса, щоправда, спочатку вона була названа на честь Сталіна. Дуже схожа на Московську своїми широкими тротуарами, будівлями. Водночас між Західним і Східним Берліном немає архітектурного кордону: і там, і там є старі центри, оточені модерновою забудовою. Відмінності відчуваються в районах.

Раз говоримо про райони. Наскільки я знаю, спальні райони Східного Берліна на відміну від Західного славляться стріт-артом, муралами?

Вони особливо поширені в старих районах, у так званих двориках. Там божевільні графіті, мурали, суміщені зі спеціальним папером на зразок газетної, наклейками, зробленими з гіпсу. Деякі мої роботи були відзняті саме там.

Чому, на ваш погляд, вуличні художники не приділили увагу Західній частині Берліна?

Думаю, тому що Західний Берлін – це центр бізнесу, інвестицій, а східна частина спочатку була трохи дешевше, а тому доступніша для вуличних художників і аматорів. Хоча, є і винятки. Наприклад, район Кройцберг (західна частина Берліна), де живуть переселенці, мігранти – турки, араби або бідні студенти. Для них вийти з дому і нанести щось на стіну – все одно, що розвіятися.

Після падіння стіни саме в західній частині Берліна гостро постало питання про збереження та реконструкцію старої архітектури. Досить логічно, оскільки до цього берлінці, прагнучи відмовитися від наступності з Рейхом, зносили історичні будівлі, котрі цілком були придатні для реставрації. Донині дотримуються принципу «зберігаємо і реконструюємо»?

Не те слово. Наприклад, використовують таку фішку: при реконструкції будинків фасад залишають колишнім, а всередині «граються» з модерном. У нас же, на жаль, можуть знести всі будівлі, немає програми, яка б передбачала збереження фасадів, можуть заново спорудити будинок на старий лад.

Наскільки, на погляд урбаністичного фотографа, органічно поєднувалося б «старе і нове» в архітектурі Одеси? Якщо вийти за рамки однієї будівлі «фасад + модерне приміщення», а поговорити про сусідство різночасових будівель?

Особисто мені подобається, я не проти такого поєднання в Одесі. Наприклад, є модерні будівлі, які на перший погляд можуть здатися незручними, але при цьому вони дуже функціональні. Наприклад, у центрі Західного Берліна стоїть розвалена церква, поруч із нею – у вигляді конуса скляна будівля. Це і бізнес-центр, і спортцентр. Подібний модерн повинен мати сенс, бути архітектурно продуманим. Припустімо, після того як в центрі Одеси побудували «Європу», нерідко перешіптувалися: чому споруда зі скла стоїть у центрі міста? Але це не найгірший варіант, це шматочок модерну. Мені взагалі подобається такий синтез, є контраст для фотографій – старе і нове, життя, що минає, і майбутнє.

Чи є приклади гармонійного, навіть філософського поєднання старих і нових споруд?

Наприклад, Sony Center – ансамбль будівель на Потсдамській площі. Його побудували на місці Берлінської стіни, на кордоні двох центрів, що з’єднує дві частини міста. Комплекс призначений для житла, роботи та дозвілля, є музей кіно, кінотеатри, торгові центри. На Потсдамській площі, де розташований Sony Center, проходить Берлінський міжнародний кінофестиваль (Берлінале). Тобто хмарочоси є сусідами тут зі збереженими частинами Берлінської стіни (меморіальний комплекс).

Розкажіть про особливості міського простору Берліна.

У Берліні між будинками виділяють простір для квадратних скверів, у центрі міста на місці старого паркувального майданчика розбили парк у вигляді змії протяжністю близько 3 км. Під ним проходить метро. До цього в Берліні вже був величезний центральний парк. Правда, той, про який ідеться, зовсім не зелений, це доріжка для спортсменів.

У берлінців взагалі особливе, я б сказала, уважне ставлення до озеленення міста, вони облаштовують сади навіть на дахах…

Це так. По-моєму, в 70-80 роках вийшов закон, згідно з яким дахи міста мали озеленюватися. Але при цьому через сади дах рано чи пізно починає протікати. Але озеленені сади досі популярні по всій Європі, особливо в Берліні, Парижі, Мілані.

Який він, зручний Берлін? Якими критеріями ви оцінюєте його зручність?

Швидкістю подання й отримання різних довідок, дозволів, там діє єдиний центр прийому документів – поліцейські дільниці, що значно спрощує і прискорює процес.

Дуже хочу відзначити транспортну інфраструктуру. Громадський транспорт там ходить на трьох рівнях (по землі, під землею, над землею). Схема ліній метро добре продумана, ти можеш дістатися до будь-якої точки міста. Якщо в одеських маршрутках ми платимо за одноразові квитки, хоча їх ніхто ніколи не бачить, то в Берліні діє інший механізм. Ти купуєш квиток в один бік і можеш робити скільки завгодно пересадок, оскільки твій квиток діє 2 години з моменту його компостування. Але ти повинен їхати в одному напрямку.

Наскільки я розумію, спальні райони Берліна не програють щодо зручності центру. Як ви думаєте, що передусім варто було б перейняти одеським спальним районам у берлінських?

Нам не вистачає паркувальних майданчиків, особливо підземних. Наприклад, у Берліні будинки спочатку будувалися з підземним паркінгом. Це актуальна проблема, тому що кількість машин на дорогах зростає, ледь не в кожній родині по 2 автомобілі. До речі, у Берліні навіть ті, у кого є автомобіль, користуються громадським транспортом. Паркуються на станції і їдуть на метро. Так простіше і швидше, не потрібно витрачати час на пошуки вільного паркувального місця біля свого офісу.

Однією з головних відмінностей архітектурної та урбаністичної фотографії, думаю, є те, що на останній присутні люди? Правильно?

Так, людей треба знімати в архітектурі, я спочатку цього не розуміла. Хотілося дочекатися, коли спорожніє вулиця, вдавалася рано-вранці фотографувати будівлі. Але потім з досвідом зрозуміла, що в будь-якій архітектурі повинна бути присутня людина, тому що це шматочок цього світу, часу.

Модерне, зручне, доступне місто деякі урбаністи називають щасливим. Як ви думаєте, чи вплинув сучасний урбанізм, зручний міський простір на мешканців Берліна? І як?

Власне самі німці стали більш модерними, після падіння стіни вони прагнули побудувати нову історію, нове місто. У нас люди розлючені, у нас життя таке, особливо розлючені люди похилого віку. А там бабусі пофарбували губи в яскраво-червоний колір і давай бігати містом, при цьому ще й посміхаються всім і вся. Модерна урбаністика, розвинений міський простір, звичайно ж, впливає на настрій, тобі приємно проходити відремонтованою вулицею, уздовж красивих будівель, сидіти у скверах, відпочивати на арт-майданчиках і розуміти, що це все не для еліт, воно для всіх.

Якби ви робили урбаністичний фотопроект про Одесу, що б ви зафіксували, і чому?

Думаю, він ґрунтувався б на контрастах – старе і нове. Хотіла б трохи привернути увагу до наших проблем. Наприклад, старий Привоз і нова частина ринку, або фотопроект про наші дворики, які, на жаль, усе рідше мають щось спільне з відомими колоритними одеськими двориками. Обов’язково про наші пішохідні дороги, проїзна частина – це все ж окрема історія. Подивіться, наприклад, на тротуар біля нашого столика. Власники кафе якщо і намагаються обладнати щось біля закладу, то, як тільки закінчуються їхні 10 метрів, складають руки.

Я мовчу про велосипедні доріжки. У Берліні вони проходять по всіх вулицях, тому велосипедистам заборонено їздити по тротуарах. Мене, наприклад, свого часу за це оштрафували на 50 євро. У місті був марафон – один із найбільших забігів у Берліні. Що найсмішніше, місто було абсолютно порожнім, все було перекрито: ні людей, ні автомобілів. Ми з друзями першу частину дороги їхали тротуарами, потім вже по велосипедній доріжці, але за іронією долі проїхали на червоне світло. Це не тому, що ми з Одеси, а тому, що місто перекрите, чого ж стояти (сміється). За нами хвилини три їхала поліцейська машина, у результаті нас оштрафували на 50 євро і забрали до відділу поліції.

Чому у німців такий у всьому порядок? Тому що вони дотримуються правил не стільки через те, що бояться – розвинена система штрафування, а тому що вони з дитинства привчені до того, що добре, а що погано, що означає озеленення для міста і чому не можна кидати папірець повз урну.

Розмовляла Діана Манучарян

Фото: Катерина Кіпер

*текст раніше був опублікований у виданні «Колокол», право на використання та переклад матеріалів отримано

Залишити коментар